|
Киевлян продолжают склонять к вступлению в общества совладельцев многоквартирных домов. Еще один аргумент «за» - члены ОСМД будут без проблем забирать в свою собственность придомовые территории, чердаки и подвалы. Об этом в эфире одного из телеканалов заявил первый замначальника ГУ жилищного хозяйства Сергей Крушановский
«Что там будет - это личное дело жильцов. Можно посадить цветы или обустроить паркинг», - сказал Крушановский.
«В большинстве случаев придомовые территории и помещения в домах находятся в собственности города, - рассказал глава комиссии Киевсовета по вопросам ЖКХ Юрий Бондарь. - И ОСМД достаточно трудно сейчас взять себе помещение или землю».
В горадминистрации говорят, что к ним уже обратились 147 объединений многоквартирных домов с просьбой оформить в собственность придомовые территории.
Источник: «Комсомольская правда в Украине»
Та, уже и не хочется, и, говорить, за это, столько переговорено, но... к, примеру, дворники, как жили в колясочных, так, и живут, подвалы как были затоплены, уж не буду говорить, чем..., так и,... что изменилось? Что же, собственников своего нежилого, не интересует состояние своей собственности, ...
Так, чего вы там ждете нового? ЖК? И, что , полагаете, он все разрешит? Уже имеется ГК, но не представляете себе жизнь без ЖК? И, что же будет дальше?
Не стОит обобщать, нас, например, интересует все - и подвалы и чердаки. И мы, собственно, ничего и не ждем. Вполне официально отказались от "услуг" ЖКС и не признаем финансовые и долговые претензии со стороны этой организации.А дом содержим по мере сил и возможности, всё равно, кроме нас, никому до него дела нет и не было. Это наша собственность и наше жильё и другого нам никто не подарит. Но платить просто так ( ты виноват лишь в том , что хочется мне кушать)- фигвам. Кстати, кому интересно- по Гражданскому кодексу - гл.52, ст. 627 - стороны свободны в заключении договоров- т.е. хочу заключаю, хочу мимо иду. Это так, промежду прочем.![]()
Народ, кому пришли странные платежки с Герц? Какие-то непонятные расчеты, двойные суммы. Это че? Глюк у Герца?
Чем лучше работает предприятие, тем выше его финансовые показатели, т.е. больше прибыль.... Но, почему-то нигде не публикуются данные об успехах наших коммунальных предприятий... Что нечем гордится?
Консультации
У граждан отныне могут забирать квартиры за любой долг свыше 9410 грн.
8 марта вступает в силу Закон «О внесении изменений в Закон Украины «Об исполнительном производстве» и некоторые другие законодательные акты Украины относительно усовершенствования процедуры принудительного исполнения решений судов и других органов (должностных лиц)». Закон в значительной мере расширяет права государственных исполнителей, предоставляя им дополнительные полномочия, открывает доступ ко всем реестрам, в т. ч. и электронным, касающимся имущества физических и юридических лиц. Можно говорить о том, что скоро госисполнителей будут бояться так же, как и коллекторов, «выбивающих» долги по оплате коммунальных учлуг, а и без того невысокий уровень доверия к исполнительной службе вообще сойдет на нет.
Уже есть сотни и тысячи примеров, когда людей, у которых нет альтернативного жилья, просто выкидывают из дома, причем и вместе с детьми, и инвалидов. Известно о 21 случае самоубийства из-за кредитов в Украине. А есть примеры, когда люди от безысходности стреляют в государственных исполнителей. Однако все эти факты не заставили народных депутатов пересмотреть свои позиции в отношении проблемных кредитов.
Согласитесь, трудно воспринимать всерьез норму о том, что «если сумма, подлежащая взысканию по исполнительному производству, не превышает 10 размеров минимальной заработной платы, обращение взыскания на единственное жилье должника и земельный участок, на котором расположено это жилье, не осуществляется». То есть если сейчас минимальная зарплата составляет 941 грн., то сумма долга должна превышать 9 410 грн., чтобы исполнительная служба могла забрать вашу квартиру. Должникам по ипотеке указанная сумма покажется смехотворной, и эта норма едва ли защитит их от банка. Что еще ожидает «нерадивых» должников, разбиралась «Судебно-юридическая газета».
Основной новацией измененного законодательства об исполнительной службе является то, что если раньше арест должен был накладываться на имущество только в пределах суммы долга, то теперь формулировка изменена, и государственный исполнитель сможет накладывать арест на имущество намного большей стоимости. Изъятие арестованного имущества с передачей его для реализации осуществляется в срок, установленный государственным исполнителем, но не ранее, чем через пять дней после наложения ареста. Продукты и другие вещи, которые быстро портятся, изымаются и передаются для продажи немедленно после наложения ареста.
В закон также добавлена норма, по которой банкам и другим кредиторам дается дополнительное право требовать наложения ареста на имущество должника даже на стадии исполнительного производства, если перед этим суд отказался накладывать такой арест. В статье 19 Закона появилась формулировка, что «в заявлении об открытии исполнительного производства по исполнению решения об имущественном взыскании взыскатель имеет право просить государственного исполнителя наложить арест на имущество и денежные средства должника и объявить запрет на его отчуждение».
При этом скрыться от пристального ока госисполнителя теперь невозможно, поскольку должника могут не выпустить за границу из-за кредитного обязательства, причем как его личного, так и его предприятия. Так, в законе появилось дополнительное право для исполнителя «в случае уклонения должника от выполнения обязательств обращаться в суд за установлением временного ограничения в праве выезда должника-физического лица или руководителя должника-юридического лица за пределы Украины – до исполнения обязательств по решению».
Еще одно интересное новшество представляет собой шаг к практическому объединению государственных исполнителей с «коллекторским явлением» в Украине. Теперь закон дает возможность исполнителям «при необходимости привлекать к проведению или организации исполнительных действий субъектов хозяйствования, в т. ч. на платной основе, за счет авансового взноса взыскателя». То есть за счет банка или другого взыскателя госисполнитель сможет напрямую совершенно законно нанять коллектора, который будет терроризировать должника днем и ночью. А все мы знаем, что эти «специалисты» применяют методы, мягко говоря, на грани законности.
Чья идея и зачем?
Сейчас свыше 2 млн людей имеют проблемы в банковской сфере. Такие цифры озвучивают международные эксперты, которые анализировали ситуацию в Украине по просьбе Национального банка. Более того, около 70% людей, которые получили кредиты, частично или полностью не платят по ним. Поднятие курса валют привело к неплатежеспособности большей части заемщиков. А это, в свою очередь, привело к тому, что банки, не имея другого способа вернуть долги, кроме как забрать залоговое имущество, решили забирать у людей последнее. «Не секрет, что в Верховной Раде 120 депутатов, которые связаны с банками. Считаю, что это их работа, – отмечает президент Всеукраинской антиколлекторской ассоциации «Ваша надежда» Ф. Алексюк. – Этот закон – односторонняя помощь банкамв том, чтобы быстрее забрать имущество. Ничего реально не меняется».
Еще один важный момент. До сих пор, если должник не пускал исполнителя в квартиру, тот должен был обратиться в милицию и и мог войти только в ее сотрудниками. По новому же закону госисполнитель имеет право войти в квартиру заемщика с милицией и без, хотя никто не отменял конституционную норму о неприкосновенности жилища.
В свою очередь, зампредседателя профильного парламентского Комитета Станислав Аржевитин комментирует ситуацию следующим образом: «Нормы этого закона будут действовать более с психологической точки зрения. Общество должно, наконец, понять: перед тем, как брать кредит, надо подумать, «потянешь» ты его. А у нас можно судиться по несколько лет как в одну, так и в другую сторону. В Европе, если человек берет кредит, у него и в мыслях нет, как сделать так, чтобы избежать его возвращения, а в Украине вы можете в любой газете прочитать объявление вроде «дадим консультации, как не выплачивать кредит».
А выход есть?
Если мы посмотрим на практику других стран, то придем к выводу, что у нас пошли по неправильному пути. За границей государство, банки и заемщики имеют солидарную ответственность, т.е. риски, которые произошли во времена кризиса, берут на себя пропорционально. У нас же не так. Банковская сфера сейчас заявляет, что уже пережила кризис. Но банки пережили его за счет простого населения, которое сейчас на грани социального взрыва.
«Выгонять людей из квартир недопустимо, потому что мало того, что люди не имеют другого жилья, но многие еще лишились работы, а у тех, у кого она осталась, упали доходы, а плата за коммунальные услуги повысилась. Ужесточение методов ни к чему хорошему не приведет, скорее, наоборот – возрастет напряжение и в конечном итоге может реализоваться сценарий, как тот, что происходит сейчас в восточных странах. Это глупо и неправильно – сдирать последнюю шкуру с тех, кто уже не может платить», – утверждают правозащитники.
И все же выход из ситуации есть. Необходимо ввести мораторий (на 1 год) на действие некоторых норм Закона об исполнительной службе и создать оргкомитет, в рамках которого посадить за стол переговоров банки, представителей законодательной и исполнительной власти и общественные организации. Чтобы эти вопросы конструктивно решить, нужно разработать комплексный подход к защите заемщиков и вкладчиков в банковской сфере. Если это произойдет, все будут довольны: в банки вернется вкладчик, а это до 100 млрд долларов США, находящихся на руках у людей, а должники, получив реструктуризацию своих кредитов, наконец осознают, что больше шутить с кредитами нельзя.
Алена Михайленко
По материалам: Судебно-юридическая газета
УХВАЛА
іменем україни
13 квітня 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Гвоздика П.О., Мартинюка В.І.,
Кафідової О.В., Ткачука О.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району
м. Сімферополя” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 листопада
2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя” (далі – КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість із оплати за обслуговування будинку та прибудинкової території в розмірі 1 863 грн.
04 коп.
Зазначав, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2004 року № 627. Указаний будинок знаходиться на балансі КП “ЖЕО Київського району
м. Сімферополя”, яке є виконавцем житлово-комунальних послуг із утримання будинків та прибудинкової території.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов’язання з оплати витрат на технічне обслуговування будинку та прибудинкової території, не сплачує комунальні платежі, як це передбачено договором або законом про участь у витратах із утримання будинку та прибудинкової території, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року в позові КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
4 листопада 2010 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року скасовано. Позов КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість із оплати за обслуговування будинку та прибудинкової території в сумі 1 412 грн. 37 коп. та судові витрати в розмірі 81 грн. У іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 листопада 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 Крим на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня
2004 року № 627. Указаний будинок знаходиться на балансі КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя”, яке є виконавцем житлово-комунальних послуг із утримання будинку та прибудинкової території.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території, а позивач не довів надання відповідачеві послуг із утримання будинку та прибудинкової території, не приймаючи при цьому в якості доказу надання послуг надані позивачем довідки про нарахування вартості послуг, вважаючи, що такі довідки не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачем.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що між сторонами фактично склались відносини, які регулюються нормами закону України “Про житлово-комунальні послуги”, тобто позивач фактично надавав відповідачеві послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідач зобов’язаний такі послуги оплатити.
При цьому апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не надано суду доказів ненажного утримання позивачем будинку й ненадання послуг відповідно до даного виду будинку, а саме: вивіз та утилізація твердих будівельних відходів, прибирання сходових клітин, прибирання прибудинкової території, освітлення сходових клітин, підвалів та прокачування води, поточний ремонт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем водо й теплозабезпечення, водовідведення та інше.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Статтями 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені права та обов’язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов’язком – оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 посилався на те, що КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” не укладало з ним договору про надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання та переліком послуг і їх вартістю, при цьому товариство деяких видів передбачених послуг не надає взагалі, а ті, які надаються – неякісні й надаються невчасно; необґрунтовані й розрахунки вартості послуг.
Отже, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між сторонами не було укладено договір про надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території, а позивач не довів надання відповідачеві послуг із утримання будинку та прибудинкової території, не приймаючи при цьому в якості доказу надання послуг надані позивачем довідки про нарахування вартості послуг, вважаючи, що такі довідки не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачем.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, пояснень ОСОБА_3 належним чином не перевірив, не встановив і не зазначив у рішенні обсягу та видів житлово-комунальних послуг, які фактично надавались КП “ЖЕО Київського району м. Сімферополя” відповідачеві, чи були вони якісними та вчасними, не перевірив розрахунків вартості таких послуг з огляду на відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного між сторонами.
Ураховуючи викладе, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
4 листопада 2010 року скасувати.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 червня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: П.О. Гвоздик
О.В. Кафідова
В.І. Мартинюк
О.С. Ткачук
Социальные закладки