В 1943 розгорівся і третій фронт УПА – антипольский. Того року він справді тільки розгорівся, тому що сам конфлікт тлів багато років. Він назрівав у міжвоєнній Польщі, де всіляко упосліджували українців.
"Пацифікація", закриття українських шкіл, церков, політика "осадництва", коли від українських селян відбирали землю для польських колоністів – всі ці явища були не просто історичними фактами для українців того часу, а частиною їхньої пам’яті.
Ліквідація польськими підпільниками провідних діячів українського руху на Холмщині 1942 року стала застереженням, що незабаром такі акції можуть зачепити всіх українців, які стоятимуть на заваді утвердженню польськості західноукраїнських земель.
Тому наступного 1943 іскра із заходу перекинулася на Волинь, де спалахнула жорстоким вогнищем, справжньою війною між обома народами. Війною, тим паче жорстокою, що вели її не регулярні армії, а підпільні рухи, а тому й неможливо було вирізнити її учасників від мирного населення.
Социальные закладки