Стаття 89. Строки погашення судимості
Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу,
якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і
якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від
відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших
підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання
перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що
не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу,
якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і
якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про
направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його
строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається
такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового
покарання;
3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього
покарання;
4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження
для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а
також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті
замість арешту;
5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних
робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання
(основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за
злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом
двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не
вчинять нового злочину;
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої
тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання
(основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин,
якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного
та додаткового) не вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий
злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання
(основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Социальные закладки