| ||
Своє запитання таким не вважаю, а власну відповідь ти маєш право об'єктивно оцінювати, я самоусунусь від цього процесу.
Я запитав все чітко, бо проглядається амнезія: не Друга Світова, а Бальшая Атєчєствєнная; початок її не у березні 1938р, навіть не вересень 1939р, а лише червень 1941р., бо до того були союзниками. Ну зрозуміло ж. Щось типу, як Катаріна заснувала Одесу, до неї там пустеля була, а Крим завжди був російським, бо відвоювали у турків, тоді й ведеться відлік російськості.
Ось і змальована твоя і твоїх комрадів проблема - зміщений початок відліку подій до того моменту, відколи вигідно Вам.![]()
"Цей народ знаходить більше задоволення в рабстві, ніж у свободі" (c)
Недарма Жукова прозвали "м'ясником".Highly illuminating to me was his description of the Russian method of attacking through mine fields. The German mine fields, covered by defensive fire, were tactical obstacles that caused us many casualties and delays. It was always a laborious business to break through them, even though our technicians invented every conceivable kind of mechanical appliance to destroy mines safely. Marshal Zhukov gave me a matter-of-fact statement of his practice, which was, roughly, «There are two kinds of mines; one is the personnel mine and the other is the vehicular mine. When we come to a mine field our infantry attacks exactly as if it were not there. The losses we get from personnel mines we consider only equal to those we would have gotten from machine guns and artillery if the Germans had chosen to defend that particular area with strong bodies of troops instead of with mine fields. The attacking infantry does not set off the vehicular mines, so after they have penetrated to the far side of the field they form a bridgehead, after which the engineers come up and dig out channels through which our vehicles can go.»
Кратенько перевод (не дословно): Эйзенхауэр жалуется Жукову на то, что немецкие минные поля прикрытые огневыми средствами, являются для союзников изрядным геморроем как из-за задержек в движении, так и из-за тяжёлых потерь. И это несмотря на то, что их (союзников) инженеры изощряются в изобретении средств преодоления.
На что Жуков привёл прозаичный пример из своей практики. Эйзенхауэр приводит его по памяти и за точность не ручается (roughly - приблизительно). Есть два вида минных полей - противопехотные и противотанковые. Когда наши войска (советские) выходят к минному полю, то пехота атакует прямо через него, как если бы его не было. Потери при этом сравнимы с потерями от огня противника при аналогичной атаке укреплённых позиций. После того, как пехота пересечёт поле и закрепится на позициях, сапёры снимают ПТ мины.
Очередной баян, типа совместного парада в Бресте.
Есть вполне разумное объяснение тому, что сказал Жуков. Процитирую:
Вообще-то надо иметь в виду, что в годы ВМВ 80% всех поставленных мин были противотанковыми.
То есть мины противопехотные были редкостью и в конце войны немцы их применять практически перестали просто из-за нехватки средств.
Далее - противотанковое минное поле на танкоопасном направлении - вешь нормальная и естественная.
И само собой - за этим минным полем не пустота, а окопы в которых пехота противника.
Так что все нормально - сперва минное поле проходит пехота (она противотанковых мин не замечает, хотя наступая без поддержки танков понесет, разумеется, большие потери, чем при такой поддержке). По ходу этой пехотной атаки авиация и артиллерия перелопатят заодно и огневые точки немецкой артиллерии. После того, как пехота пройдет минное поле и займет линию вражеских окопов, вступят в дело саперы, которые снимут или взорвут мины - и обеспечат проходы для танков. После чего наступление пойдет своим чередом.
Вряд ли. Просто знали, что противопехотных нет. Дорогие они для немцев были в конце войны.
При атаке без поддержки техники потери были, разумеется, выше, чем при атаке с танками.До того ж він каже що втрати від мін можливо порівняти із втратами від вогню противника при аналогічній атаці укріплених позицій. А якщо би була річ тільки за протитанкові міни, то й втрат би не було від них.
Социальные закладки