|
Да нет, что Вы, лучше к сантехнику!
У него работа чердачно-подвальная, где собственно (порой) и находят всевозможные "святыни"...
А что это Вас охватило такое "блудословие" пан сантехник?
Что-то Вы подобной "эквилибристикой" не занимались, когда памятник сталину у обкома КПУ повредили?
В "почётный караул к Екатерине не ставали, не "казакуете" в среде "верных"?
Что же Вы так однобоко на события смотрите?
ПроФФесиональный подход и в этом??
"Новороссы" - биологические остатки Российской империи...
поллитрук разбушевался
Презентація останніх томів з нової серії «Літопису УПА»
Книгарня «Є» (Київ, вул.Лисенка, 3) запрошує на презентацію 16-20 томів з нової серії «Літопису УПА». Зустріч відбудеться 19 березня.Початок - о 18.00
Видавництво «Літопис УПА» заснували в 1973 році колишні вояки УПА, які в результаті Великого рейду 1947-49 рр. опинилися в Західній Європі, а опісля в Північній Америці.Перша серія - Основна - налічує 50 томів та базується на дoкументах, що їх рейдуючі частини і спецкур?єри переправили з України на Захід.Друга, Нова серія (започаткована в 1995 р.), нараховує 21 том, інші перебувають на різних стадіях підготовки. Вона охоплює документи з архівів (ЦДАГОУ, ЦДАВОУ, СБУ, обласних Західної України). Третя серія Бібліотека (заснована у 2000 р.) видає дослідження та спогади. Для ширшого загалу та пополяризації визвольної боротьби започатковано четверту серію "Події і Люди", в якій опубліковано 23 книги. Загалом у видавництві вийшло 106 книг.
До 16-го тому «Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944-1954 рр.» включено 281 діловий лист, а також низку фрагментів, розсекречених Службою безпеки України в 2009-2011 роках. Уперше в історіографії оприлюднюються невідомі листи Романа Шухевича, Василя Кука, Петра Федуна, Дмитра Клячківського та багатьох інших ключових фігур ОУН і УПА. Упорядники книги: к.і.н. Володимир Ковальчук, к.і.н. Валерій Огороднік.
Назва 17-го тому - «Осип Дяків-«Горновий. Документи і матеріали». Книга включає творчу спадщину та листування цього провідного публіциста України 1940-х років, члена Проводу ОУН та керівництва Української Головної Визвольної Ради. Упорядник книги: Володимир Мороз.
18-й том - «Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-східної та Південної України». До збірника увійшли нещодавно розсекречені Службою безпеки України документи та матеріали українського резистансу про діяльність українських повстанців у Великій Україні в 1942-1952 роках. Упорядники книги: к.і.н. Олександр Пагіря, Володимир Іванченко.
В 19-му томі «Підпілля ОУН на Буковині. 1943-1951. Документи і матеріали» опубліковані невідомі раніше інструкції, звітно-інформаційні документи оунівських структур Буковини, документи Служби безпеки а також документи радянських органів державної безпеки, що вели боротьбу з українським визвольним рухом. Упорядник книги: Дмитро Проданик.
20-й том «Воєнна округа УПА «Лисоня». 1943 - 1952. Документи і матеріали» містить документи і матеріали військового штабу та окремих підрозділів військової округи УПА «Лисоня», як також звітно-інформаційні документи структур ОУН, що висвітлюють український визвольний рух на території Тернопільщини. Упорядник книги:Сергій Волянюк.
Учасники: Володимир Ковальчук, Володимир Мороз, Володимир Іванчено та Олександр Пагіря.
http://bukvoid.com.ua/events/pesentation/2013/03/15/130417.html
ты хоть один том прочел?
А русфашисты только Катынь с горем пополам смогли признать !
Єпископи УГКЦ оприлюднили звернення з приводу 70-х роковин Волинської трагедії
На сайті Української Греко-Католдицьклї церкви оприлюджено звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних та всіх людей доброї волі з приводу 70-х роковин Волинської трагедії Всечесному духовенству, преподобному монашеству, мирянам Української Греко-Католицької Церкви та всім людям доброї волі. -AAA+
У Зверненні, зокрема, йдеться:
«Дорогі в Христі!
Стоячи на порозі відзначення 70-х роковин українсько-польського конфлікту на Волині, ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви, прагнемо сьогоднішнім Зверненням висловити нашу позицію щодо цих трагічних подій. Цього вимагає від нас не лише прагнення вшанувати невинні жертви та солідаризуватися в скорботі з їхніми родинами, а й тривога за те, що політично зумовлене маніпулювання обставинами цієї трагедії і затята непримиренність людських сердець поодиноких осіб або груп можуть лише роздмухати пригаслий вогонь міжнаціональної ворожнечі.
Історикам ще належить багато попрацювати, щоб з’ясувати всі обставини й жахливі деталі перебігу українсько-польського протистояння та кровопролиття, їх гіркі наслідки, а також встановити імена тих, що постраждали. Одне є безсумнівним: перед Господом не має жодного виправдання навіть одне невинно знищене життя і навіть найменша заподіяна кривда.
Братовбивство 1942–1943 років на Волині потребує насамперед християнської оцінки, бо тільки вона може дати відповіді на моральні дилеми, якими супроводжувався цей конфлікт, і оздоровити пам’ять. Бог створив нас різними, отож польський та український народи неминуче матимуть відмінну колективну пам’ять про ці події. Вони різнитимуться в оцінці історичного контексту, в яких ці події відбувалися, і надаватимуть їм різні назви.
Однак, попри свою відмінність, ми всі наділені однаковим статусом дітей Божих. Господь залишив нам однакові заповіді й однаково зобов’язав нас їх дотримуватися. Тому перед лицем Господа з Його категоричною вимогою «Не убий!» ми не можемо не поєднатися в однаковому християнському оцінюванні нашого минулого. Перед лицем Утіленої Любові ми не можемо не стояти з гірким почуттям провини і каяття, бо взаємній ворожнечі аж до пролиття братньої крові немає виправдання.
Християнська оцінка Волинської трагедії, а також кривд у стосунках українців і поляків, що їй передували чи нею були зумовлені, – вимагає від нас їх однозначного засудження. З християнської точки зору, осудливими були як політика, спрямована на позбавлення права на самовизначення українців на своїй землі, так і збройне насилля супроти польського населення на Волині.
Наш моральний обов’язок перед Богом усвідомити, що політичні й ідеологічні рації стану, які видавались їхнім послідовникам такими переконливими, урешті-решт обернулися вбивством невинних людей і взаємною помстою. Те, що виглядало для когось справедливим і начебто освяченим Богом, виявилося жахливим потоптанням Його заповідей і великим затемненням людського духу.
Стоячи перед лицем Господа нашого Ісуса Христа, який є втіленою і об’явленою людині Правдою, та з прикрістю констатуючи наше невміння втілити в житті науку, що випливає зі святого Хрещення, віддаємо особливу шану й належну пам’ять тим непоодиноким героям, як з боку українського, так і з боку польського народів, котрі, ризикуючи власним життям, рятували ближніх від загибелі чи в інший спосіб виступали на їхній захист у ці буремні часи.
Ми усвідомлюємо, що над минулим ми не владні. Тому нашою метою є не тільки поглянути на трагічне минуле християнським поглядом, віддаючи його в руки Божого милосердя та прохаючи Всевишнього про зцілення історичних ран на тілі наших народів. Нам іще більше залежить на тому, щоб оберегти наше сьогодення і майбутнє, за яке несемо безпосередню відповідальність. Завданням нашої Церкви є забезпечити, щоб, будуючи нинішні відносини між сусідніми народами та відправляючись у паломництво до спільного майбутнього, наші народи брали зі собою лише правильне духовне спорядження і неспотворені Христові заповіді.
Бажаємо продовжувати справу примирення двох братніх народів – польського й українського – задля взаємного прощення в ім’я справедливості. Цю справу започаткували 22 травня 1945 року в Колегії святого Йосафата в Римі Примас Польщі Авґуст кардинал Ґльонд та український єпископ Іван Бучко. Особливою віхою в цьому святому ділі було літургійне затвердження Акту взаємного прощення і поєднання, яке відбулося 19 червня 2005 року Божого у Варшаві та 26 червня 2005 року Божого у Львові.
Ми підтримуємо заклик Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, вміщений у її Декларації «Знання минулого – шлях до майбутнього» від 3 жовтня 2012 року Божого. Слід протистояти релігійним і міжнаціональним конфліктам. І ми повинні це робити як свідченням про добрі приклади співпраці, взаємоповаги, порозуміння і підтримки між представниками різних націй та релігій, так і вивченням, осмисленням та поширенням правди про минуле.
Молимося за вічний упокій і Царство Небесне всіх невинно убієнних, що полягли в братовбивчій війні 1943 року на Волині й на інших українських і польських землях. Хай утішаються вони вічним життям та блаженством, стоячи серед праведників по Господній правиці!
Хай запанує мир і Божа благодать у душах членів їхніх родин, щоб війна, яка давно вже вигасла на волинських теренах, не тривала в людських серцях!
Просимо Бога зробити нас спадкоємцями духовного подвигу милосердних людинолюбців та оберегти нас від спокус, що схиляють людину посягнути на Божий закон.
Хай допоможе Господь польському та українському народам утвердитися в мирі й добросусідстві та ділитися своїми духовними скарбами на славу Божу!
Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького
Верховного Архиєпископства УГКЦ
+ СВЯТОСЛАВ,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви.
Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
11 березня 2013 року Божого
Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Звернення після кожної Божественної Літургії в Сиропустну неділю, 17 березня цього року».
Из комментов, ИМХО лучше не скажешь:
Понимаю людей, вставших на путь вооруженной борьбы за свою свободу против вооруженного противника. Восхищаюсь теми, кто взялся за оружие в, казалось бы, безнадежной ситуации, которая сложилась в сентябре 1939 в Польше, и с лета 41 в СССР, но никогда не смогу понять убийства безоружных людей, женщин, детей. Палачам мирного населения не может быть прощения, они преступники и таковыми должны остаться в веках. Воин должен биться только с вооруженным противником, иначе он не воин, а бандит.
"Новороссы" - биологические остатки Российской империи...
Историки выложили в Интернет 10 тысяч ранее не доступных документов об истории ОУН и УПА, сообщили УНН в Центре исследований освободительного движения.
Проект «Электронный архив освободительного движения» представили Львовский национальный университет имени Ивана Франко и Центр исследований освободительного движения. Описанные электронные копии систематизированы тематически и хронологически, а сам Е-архив будет постоянно пополняться.
Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Центр исследований освободительного движения с участием Национального музея-мемориала «Тюрьма на Лонцкого» представили результаты 3-летнего совместного проекта «Электронный архив освободительного движения» (avr.org.ua).
Е-архив освободительного движения с 19 марта 2013 года предоставил в свободный доступ через Интернет более 10 000 систематизированных и описанных электронных копий документов по истории ОУН и УПА. А в дальнейшем будет пополняться другими, рассказывая о прошлом ХХ веке в Украине, структуре освободительного движения, политических репрессиях и деятельности нацистского и коммунистического тоталитарных режимов. Историки и волонтеры проекта собрали, систематизировали и описали документы, чтобы сделать более удобным доступ для коллег и всех заинтересованных», – говорится в сообщении.
http://avr.org.ua/
Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації)
Ликвидационный список СБ ОУН за период с 1944 - г. 09. 1949
Особенно впечатляет №8 и №30
Я-то? Да еще как доверяю...По самые не-горюй...
Эпичный бой 3-х батальонов упы с тремя отборными эсэсовскими дивизиями..которые,вероятно,были аннигилированы в ноль,бо сами немцы о тех боях и потерях- ни сном,ни духом...
Люто убиенный в результате использования нуль-транспортировки, шаманских плясок, магии вуду и ментального удара Лютце..
Дарта Вейдера- тоже они...наверное...
Социальные закладки