Тема: банкротство Прогресс-строя

Ответить в теме
Страница 180 из 237 ПерваяПервая ... 80 130 170 178 179 180 181 182 190 230 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 3,581 по 3,600 из 4724
  1. Вверх #3581
    Живёт на форуме Аватар для Duke_Vito
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Есть город у моря......
    Возраст
    47
    Сообщений
    4,763
    Репутация
    1372
    Цитата Сообщение от НЕ_ЮРИСТ Посмотреть сообщение
    К сожалению для Вас, ваши выводы расходятся с комментариями ст. 61 ГПК Украины, сделанными авторским коллективом ЛИГИ:
    1. КРАВЧУК Володимир Миколайович
    - кандидат юридичних наук, доцент, директор юридичної фірми "Універсалюс" (м. Львів), адвокат, старший науковий співробітник Львівського державного університету внутрішніх справ
    2. УГРІНОВСЬКА Оксана Іванівна
    - кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського Національного університету імені І. Франка

    которые считают, что:
    Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

    - обставина встановлена судовим рішенням. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у двох формах: у формі ухвали і у формі рішення. Тому преюдиційне значення мають обставини, встановлені як рішенням, так і ухвалою суду. Обставини, встановлені рішеннями інших органів, потребують доказування на загальних підставах;

    - судове рішення набрало законної сили;

    - у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі. При цьому якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача. Тому, якщо сторона хоче обійти цю норму, вона може це зробити шляхом залучення у процес додаткового відповідача або третьої особи.

    Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. На наш погляд, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.

    Заслуговує на увагу той факт, що згідно з ч. 3 даної статті преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідним рішенням встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі, що є новелою для цивільного процесу.

    Я думаю что, моего комментария не требуется ?!
    У Вас талант называть белое черным, специально для Вас УВЕЛИЧЕНО, выделено жирным и подчеркнуто.
    Последний раз редактировалось Duke_Vito; 10.09.2009 в 06:19.
    адвокат


  2. Вверх #3582
    Частый гость Аватар для mond
    Пол
    Женский
    Адрес
    Одесса
    Сообщений
    711
    Репутация
    101
    "Сегодня некоторым инвесторам Уютного пришло СМС от ПС с текстом:
    14 сентября в офисе ПС в 14,00 состоится собрание с Селезнёвым по поводу ЖхК Уютный не кооператив".

    Завтра уточню эту информацию.

  3. Вверх #3583
    Постоялец форума Аватар для НЕ_ЮРИСТ
    Пол
    Мужской
    Возраст
    55
    Сообщений
    1,431
    Репутация
    195
    Цитата Сообщение от Duke_Vito Посмотреть сообщение
    У Вас талант называть белое черным, специально для Вас УВАЛИЧЕНО, выделено жирным и подчеркнуто.
    У Вас в резолютивной части Вашего решения о признании права собственности на имущественные права будут указаны все потенциальные ответчики, к которым в будущем будут заявлены исковые требования о признании права собственности на квартиру или взыскания с них убытков? И они не привлекут к новому процессу дополнительного ответчика или третье лицо? В таком случае я с Вами соглашусь.
    Непонятно только каким образом в резолютивной части этого законного решения суда будут указаны установленные определенные обстоятельства в отношении потенциальных ответчиков, которые не являются сторонами процесса.
    Я думаю, что эти потенциальные ответчики сегодня еще не догадываются об этом.

  4. Вверх #3584
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Цитата Сообщение от НЕ_ЮРИСТ Посмотреть сообщение
    У Вас в резолютивной части Вашего решения о признании права собственности на имущественные права будут указаны все потенциальные ответчики, к которым в будущем будут заявлены исковые требования о признании права собственности на квартиру или взыскания с них убытков? И они не привлекут к новому процессу дополнительного ответчика или третье лицо? В таком случае я с Вами соглашусь.
    Непонятно только каким образом в резолютивной части этого законного решения суда будут указаны установленные определенные обстоятельства в отношении потенциальных ответчиков, которые не являются сторонами процесса.
    Я думаю, что эти потенциальные ответчики сегодня еще не догадываются об этом.
    Уже лучше, появилась здоровая ирония, а не отой сарказм и язвительность с которой Вы начинали! )))
    Комментарий это здорово, но это всего лишь мнение юристов, пусть и заслуженных! )))) Кстати, выделенное в том комментарии Дюком место по-моему именно и говорит о том случае, когда преюдицией являются факты, установленные решением суда в отношении одной из сторон возможного в будущем судебного спора, в нашем случае это будет инвестор! Иначе в чем тогда они новеллу увидели то? ))))
    Однако вернемся к практике, вот Вам например конкретное решение суда, которое также имеется в Лиге, к которой у Вас судя по всему имеется доступ:
    ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
    РІШЕННЯ
    12.01.2009 р.*
    Справа N 2-12-1281/09*
    Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гречаної С. І. при секретарі - Коба Г. О. (за участю позивача - Б. В. І., представника позивача - Т. О. В., представника відповідача - Ж. Ю. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договору та стягнення коштів, встановив:
    19.12.2008 р. Позивачка звернулась до суду із позовом до Відповідача, в якому просила розірвати договір банківського вкладу, укладений між нею та Відповідачем, зобов'язати Відповідача повернути грошові кошти в сумі вкладу - 90000,00 євро з відповідно нарахованими процентами, стягнути з Відповідача грошові кошти в сумі 177570,78 грн. в якості відшкодування збитків, а також стягнути з Відповідача витрати, пов'язані з розглядом даної справи у суді, в сумі 1730,00 грн.
    09.01.2009 р. Позивачка надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій уточнила суму збитків. При цьому зазначила, що в позовній заяві, посилаючись на рішення третейського суду при Асоціації "Третейський розгляд спорів", помилково вказала суму стягненого з неї третейського збору за розгляд справи у розмірі 13802,63 грн., в той час як фактично третейським судом з неї було стягнено третейський збір за розгляд справи в сумі 14382,45 грн.
    Враховуючи вищевказане, Позивачка уточнила свої позовні вимоги, збільшила суму позову і просить стягнути з Відповідача суму вкладу в розмірі 90000,00 євро, грошові кошти в сумі 177840,39 грн. в якості відшкодування понесених нею збитків, які виникли внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем своїх обов'язків за договором, та стягнути з Відповідача витрати, пов'язані з судовим розглядом даної справи в сумі 1730,00 грн.
    В судовому засіданні Позивачка та її представник підтримали позовні вимоги і просили задовольнити позов.
    Представник Відповідача в судове засідання з'явився. Надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає про необґрунтованість вимог Позивача та просить суд відмовити Позивачці у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
    Заслухавши пояснення сторін, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
    14.07.2008 р. між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 був укладений Договір банківського вкладу (договір універсальний) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Договір). Після цього згідно з умовами Договору Позивачкою на рахунок Відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 90000,00 євро.
    Відповідно до умов пункту 1.1 Договору датою повернення суми вкладу є 07.08.2009 р. Пунктом 2.4.4 Договору встановлено право Позивачки на дострокове розірвання Договору та отримання суми вкладу і процентів.
    Як свідчать матеріали справи 09.12.2008 р. Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про розірвання Договору банківського вкладу та висловила намір 12.12.2008 р. достроково отримати суму вкладу з відповідно нарахованими процентами. Необхідність дострокового розірвання Договору Позивачка обумовила тим, що 05.12.2008 р. Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Третейський розгляд спорів" було порушено провадження у справі N 1/1-2008 про стягнення з неї грошових коштів в сумі 1840350,00 гривень.
    12.12.2008 р. Відповідач направив Позивачці лист за вих. N 7961/06, яким відмовив їй в достроковому розірванні Договору банківського вкладу та поверненні грошових коштів, посилаючись на те, що відповідно до положень п. 2 постанови Правління НБУ N 413 від 04.12.2008 р. та листа Голови НБУ Стельмаха В. С. N 22-310/946-17250 від 06.12.2008 р. банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів. В зв'язку з чим Відповідач припинив дострокове повернення депозитів фізичним особам.
    Не погоджуючись з такою позицією Відповідача і вважаючи її неправомірною, Позивачка 16.12.2008 р. повторно звернулась до Відповідача з претензією про розірвання Договору та виплату грошових коштів, в якій попередила Відповідача про те, що 19.12.2008 р. відбудеться розгляд справи у третейському суді про стягнення з неї боргу за договором позики, і що вона може понести збитки в сумі 368070,00 грн., оскільки з неї може бути стягнена сума штрафних санкцій за договором позики, яку вона не в змозі своєчасно повернути.
    Під час розгляду справи судом та на момент винесення судом рішення зобов'язання Відповідача за Договором банківського вкладу залишилось невиконаним.
    Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
    Частиною 2 статті 1060 ЦК України закріплено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
    Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
    Вищевказані норми законодавства знайшли своє відображення і в Договорі банківського вкладу, в пункті 2.4.4 якого закріплено право Вкладника на дострокове розірвання Договору та отримання суми вкладу і процентів.
    Посилання Відповідача на положення постанови НБУ N 413 від 04.12.208 р. та лист голови НБУ від 06.12.2008 р. не може бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно зі статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.
    Вищевказана постанова НБУ не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому не набрала чинності у встановленому законодавством України порядку. Крім цього, дана постанова не містить прямої заборони на дострокове повернення банками грошових коштів своїм вкладникам.
    Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України" обов'язковими для банків є ті нормативно-правові акти Національного банку, які:
    1. видаються у формі постанов Правління, а також інструкцій, положень і правил, що затверджуються постановами Правління НБУ;
    2. не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України;
    3. не мають зворотньої сили;
    4. підлягають обов'язковій державній реєстрації.
    Вказаний відповідачем лист не відноситься до нормативно-правових актів НБУ, а пункт 2 статті 1060 Цивільного кодексу України закріплює обов'язок банку видати банківський вклад на першу вимогу вкладника.
    Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2008 р. Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Третейський розгляд спорів" було винесено рішення про стягнення з Відповідачки грошових коштів в сумі 1854152,63 грн., в тому числі 1472280,00 грн. - сума основного боргу за договором позики від 06.05.2008 р.; 368070,00 грн. - сума штрафних санкцій за несвоєчасне повернення позики; 14382,45 грн. - сума витрат, пов'язаних з судовим розглядом спору.
    Суд погоджується з твердженням Позивачки, що збитки у вигляді сплати штрафних санкцій та витрат на судовий розгляд спору третейським судом виникли у неї в зв'язку з відмовою Відповідача достроково, у визначений Позивачкою строк, розірвати Договір банківського вкладу та повернути їй суму вкладу.
    Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
    Оскільки обставини щодо правомірності нарахування збитків та їх виникнення за невиконаним договором позики встановлені рішенням третейського суду, що набрало законної сили, то зазначені обставини не підлягають доказуванню в зазначеній справі, в якій бере участь та ж сама особа - ОСОБА_1 щодо якої встановлено ці обставини.
    Таким чином, суд виходить із факту заподіяння позивачкою ОСОБА_1 збитків іншій особі за вищезазначеним договором позики.

    В порушення Договору банківського вкладу Відповідач свої зобов'язання не виконав та не сплатив грошові кошти та суму відсотків за користування кредитом.
    Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
    Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
    Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
    Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
    Таким чином, суд дійшов висновку, що в результаті істотних порушень відповідачем умов договору позивач був позбавлений можливості своєчасного виконання договору позики, що призвело до стягнення збитків.
    Що стосується наслідків розірвання договору, то вони визначені у договорі, не суперечать положенням законодавства, передбачають порядок припинення зобов'язань при розірванні договору і тому слід застосовувати наслідки, передбачені договором.
    Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
    Крім того, позивач просить стягнути витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі - 1700 грн. та 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню в повному обсязі на користь позивача.
    Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. 22, 526, 530, 543, 553 - 554, 610 - 612, 629, 651 ЦК України, суд вирішив:
    Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити.
    Розірвати Договір банківського вкладу (вклад універсальний) ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.07.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1.
    Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Миколаївської філії повернути ОСОБА_1 і грошові кошти в сумі вкладу у розмірі 90000,00 (дев'яносто тисяч) євро з відповідно нарахованими згідно Договору процентами.
    Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 177840,39 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот сорок) гривень 39 копійок - завдані збитки.
    Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати сплачені позивачем за розгляд справи у розмірі 1730,00 гривень.
    Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви з надісланням особою, яка її подає, копії апеляції до апеляційної інстанції.

    Суддя*
    С. І. Гречана*

    Как видите суд согласился с доводами истца, а также с тем, что установленный в отношении истца решением третейского суда факт является преюдицией (При этом Ответчик по данному делу не был стороной третейского спора)! Ну собственно говоря тоже самое и я, и Дюк Вам толкуем!

    ЗЫ Решпект за переход от оскорблений к цивилизованной дискуссии, так и нужно думаю, со своей стороны всегда готов обсудить вопросы правоприменения!
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  5. Вверх #3585
    Гоп Стоп Аватар для Маруся Климова
    Пол
    Женский
    Адрес
    ODESSA-CITY
    Сообщений
    10,952
    Репутация
    7234
    А можно теперь по-русски? ))))))
    - Я тебе кохаю.
    - Респект.

  6. Вверх #3586
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Цитата Сообщение от НЕ_ЮРИСТ Посмотреть сообщение
    Вы что думаете, что инвесторы ЗБ хотят за свои деньги достраивать дом, за который они уже заплатили (стать второй раз инвесторами) или ООО «Д-т» передаст кооперативу землю и стройку вместе с недостроенными домами (стать заказчиком строительства) или будут участвовать в строительстве (станут подрядчиками)?
    Повторюсь, я не знаю чего хотят инвесторы ЗБ, поскольку не веду то дело, однако могу предположить, что они хотят получить свои проинвестированные объекты! Также рискну предположить, что они предпочтут иметь возможность за свои деньги+возможно (но маловероятно конечно) какую-то государственную помощь (вот тут тоже может пригодиться общественная организация) самим достроить дом, чем неполучить ничего в итоге! (((

    Я например в этом глубоко сомневаюсь, тем более, что если действительно возникнет такая неоходимость, создать кооператив не проблема, но для этого совсем не обязательно подписание дополнительного соглашения о передаче прав и обязанностей с прокладки ПС на ООО «Д-т».
    В остальном я с Вами согласен.
    Я тоже сомневаюсь конечно, но все бывает в зависимости от выплывающих вариантов! По поводу доп.соглашений опять же насколько я понял ото вот предприятие-прокладка уже ликвидировано, соответственно претензии к нему невозможны! Каким образом Вы планируете перекинуть оте претензии на ПС мне непонятно честно говоря, поскольку я уверен на 99% что ота прокладка была независимым юр. лицом, а соответственно сама отвечала по своим обязательствам всем своим имуществом, иначе смысл ПС было его создавать? Вот в процедуре ликвидации ото предприятие как бы и ответило. нет предприятия, нет имущества, а что есть? Договора? Ну в жизни каждая бумажка конечно бывает ценной, но тут думаю уж чересчур ценными те бумажки окажутся! Уголовные дела в отношении виновных лиц с компенсацией ими причиненного людям ущерба? Я в это не верю! Если и будут такие виновные лица, так имущества у них не окажется 100%!
    Кооператив конечно всегда можно создать, но чтобы вести диалог с застройщиком на равных в идеале в кооперативе должно быть 100% инвесторов, ну уж всяко как можно большее их количество! Собрать людей это время! Плюс кто-то должен все это организовать! А тут как я понимаю все уже организовано! Т.е. кооператив и оте доп. соглашения, дающие ему легитимность, пока считаю все же однозначно нужным делом! Насчет общественной организации, повторюсь, возможно тоже имеет смысл ее создать, но тут уж Дюку виднее, поскольку он ведет дело! А создать ее это деньги опять же, которых и так подозреваю изрядно расходуется! (((
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  7. Вверх #3587
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Цитата Сообщение от Маруся Климова Посмотреть сообщение
    А можно теперь по-русски? ))))))
    Что именно, решение суда? ))))
    Лень переводить, попробуйте загнать в переводчик:
    http://perevod.i.ua/
    Но в принципе само решение к данной теме не относится, это просто пример судебной практики по поводу преюдиции, об чем у нас диспут возник оце! ))))

    ЗЫ Вот они, проблемы от незнания государственного языка! Ну или от отсутствия второго государственного - русского (привет из политических веток)!
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  8. Вверх #3588
    Гоп Стоп Аватар для Маруся Климова
    Пол
    Женский
    Адрес
    ODESSA-CITY
    Сообщений
    10,952
    Репутация
    7234
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Что именно, решение суда? ))))
    Лень переводить, попробуйте загнать в переводчик:
    http://perevod.i.ua/
    Но в принципе само решение к данной теме не относится, это просто пример судебной практики по поводу преюдиции, об чем у нас диспут возник оце! ))))

    ЗЫ Вот они, проблемы от незнания государственного языка! Ну или от отсутствия второго государственного - русского (привет из политических веток)!
    С украинским все ок, переведите пожалуйста, на простой человеческий язык вкратце решение )))))
    А то у меня на третьей строчке засбоило, и не у меня одной )
    - Я тебе кохаю.
    - Респект.

  9. Вверх #3589
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Цитата Сообщение от Маруся Климова Посмотреть сообщение
    С украинским все ок, переведите пожалуйста, на простой человеческий язык вкратце решение )))))
    А то у меня на третьей строчке засбоило, и не у меня одной )
    Тетя дала финансовому учреждению денег в рост, потом решила забрать аргументируя это тем, что на нее подали в суд, и она имеет право по закону в любое время свои денюжки забрать. Финансовое учреждение ей отказало ссылаясь на мораторий НБУ. Тетя подала в суд! Суд согласился с тетей и взыскал с финансового учреждения переданные ему деньги, а также штрафные санкции, взысканные с той тети согласно решения третейского суда! В общем хорошо тетя то финансовое учреждение нагрела!
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  10. Вверх #3590
    Постоялец форума Аватар для НЕ_ЮРИСТ
    Пол
    Мужской
    Возраст
    55
    Сообщений
    1,431
    Репутация
    195
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Уже лучше, появилась здоровая ирония, а не отой сарказм и язвительность с которой Вы начинали! )))
    Комментарий это здорово, но это всего лишь мнение юристов, пусть и заслуженных! )))) Кстати, выделенное в том комментарии Дюком место по-моему именно и говорит о том случае, когда преюдицией являются факты, установленные решением суда в отношении одной из сторон возможного в будущем судебного спора, в нашем случае это будет инвестор! Иначе в чем тогда они новеллу увидели то? ))))
    Однако вернемся к практике, вот Вам например конкретное решение суда, которое также имеется в Лиге, к которой у Вас судя по всему имеется доступ:
    ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
    РІШЕННЯ
    12.01.2009 р.*
    Справа N 2-12-1281/09*
    Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гречаної С. І. при секретарі - Коба Г. О. (за участю позивача - Б. В. І., представника позивача - Т. О. В., представника відповідача - Ж. Ю. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про розірвання договору та стягнення коштів, встановив: ...

    Как видите суд согласился с доводами истца, а также с тем, что установленный в отношении истца решением третейского суда факт является преюдицией (При этом Ответчик по данному делу не был стороной третейского спора)! Ну собственно говоря тоже самое и я, и Дюк Вам толкуем!

    ЗЫ Решпект за переход от оскорблений к цивилизованной дискуссии, так и нужно думаю, со своей стороны всегда готов обсудить вопросы правоприменения!
    К сожалению, Ваш пример не является судебной практикой, потому что такие «как мне кажеться проплаченные» решения не выдерживают не только критики, но и даже апелляции, не говоря о кассации. «Не долго музыка играла»

    Справа № 22ц-589/09 Головуючий у 1-й інстанції Гречана С.І.

    Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Буренкова К.О.


    Р І Ш Е Н Н Я
    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    12 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
    головуючого Паліюка В.П.,
    суддів Буренкової К.О., Довжук Т.С.,
    при секретарі судового засідання Штапенко Ю.Д..
    за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2. і представника відповідача Рудь С.А.,
    розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керуючого Миколаївської філії ТОВ «Укрпромбанк»
    на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2009 р., ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк» (далі - Банк) про розірвання договору банківського вкладу, стягнення майнових збитків, судових витрат,
    в с т а н о в и л а :
    19 грудня 2008 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Банку про розірвання договору банківського вкладу, стягнення майнових збитків та судових витрат.
    Позивачка зазначала, що 14 липня 2008 р. уклала з відповідачем договір на банківський вклад «Універсальний», за умовами якого на рахунок останнього від її імені надійшло 90 000 євро. Банк зобов'язався сплатити їй відсотки за цією угодою. Дія договору закінчувалася 7 серпня 2009 р. Його умовами також передбачалося дострокове розірвання договору та зняття вкладу з відповідною частиною нарахованих відсотків.
    Позивачка також вказувала, що в зв'язку із стягненням з неї рішенням третейського суду на користь іншої особи за договором позики 1 840 350 грн., в т. ч. 368 070 грн. штрафних санкцій, вона 9 грудня 2008 р. звернулася до Банку з письмовою заявою про дострокове розірвання договору з 12 грудня 2008 р. та повернення їй 90 000 євро з відповідною сумою відсотків. Проте відповідач відмовив в достроковому розірванні договору депозиту та поверненні грошових коштів. Позивачка наполягала на тому, що стягнення з неї вказаної суми штрафних санкцій є наслідком неналежного виконання банком зобов'язань щодо дострокового розірвання договору на депозитний вклад, в зв'язку з чим їй спричинені майнові збитки, суму яких вона визначила в 177570 грн.
    Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила суд розірвати договір депозиту, зобов'язати відповідача повернути їй вклад в сумі 90 000 євро з відповідною частиною відсотків і стягнути 177570 грн. майнових збитків. Крім цього позивачка просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати 1700 грн. і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
    9 січня 2009 р. ОСОБА_1 звернулася з уточненою позовною заявою, в якій збільшила суму збитків до 177840 грн., посилаючись на те, що вона допустила арифметичну помилку при їх обчисленні, а саме, помилково зазначила, що сума понесених нею витрат на розгляд справи третейським судом склала 13802 грн., тоді як фактично ці витрати становлять 14382 грн.
    Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2009 р. уточнені позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено в повному обсязі.
    Постановлено розірвати договір банківського вкладу «Універсальний» № 1/0403712004247001 від 14 липня 2008 р., укладений між ОСОБА_1 і Банком.

    На відповідача покладено обов'язок повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі вкладу 90 000 євро з відповідно нарахованими згідно договору відсотками.
    Стягнуто на користь ОСОБА_1. з Банку 177840 грн. майнових збитків, 1700 грн. судових витрат і 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
    В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення. При цьому представник відповідача посилається на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки, на його думку, викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам договору вкладу та положенням матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.
    Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині стягнення на користь позивачки матеріальних збитків, із наступних підстав.
    Задовольняючи уточнені позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення на її користь матеріальних збитків, суд виходив з того, що факт їх спричинення встановлений іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили, і є преюдиціальним для вирішення даного спору.
    Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи, зібраним у ній доказам і положенням цивільного права, що відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення в цій частині нового рішення.
    Із матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2008 р. між ОСОБА_1 і Банком було укладено договір на вклад «Універсальний» зі строком дії до 9 серпня 2009 р. За умовами цього договору на рахунки останнього від позивачки надійшло 90 000 євро. Умови цієї угоди передбачали і дострокове її розірвання на вимогу позивачки та повернення їй суми вкладу з відповідною частиною нарахованих відсотків.
    9 грудня 2008 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з письмовою заявою про дострокове розірвання договору та повернення з 12 грудня 2008 р., внесених нею коштів з відповідною частиною нарахованих відсотків. При цьому позивачка свої дії мотивувала тим, що необхідність розірвання договору виникла в зв'язку із стягненням рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Третейський розгляд спорів» від 19 грудня 2008 р. з неї на користь іншої особи за договором позики 1840350 грн., в т. ч. 368 070 грн. штрафних санкцій, 14382 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
    Відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування майнових збитків.
    Згідно ч.1 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1 ч.2 цієї ж статті визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
    Між тим, позивачка не надала судовим інстанціям письмових доказів на підтвердження сплати нею штрафних санкцій за вказаним рішенням третейського суду. Тобто, позивачка не довела факт спричинення їй реальних майнових збитків, а її вимога ґрунтується лише на припущеннях можливого заподіяння таких збитків.
    Що стосується висновку суду першої інстанції про встановлення факту спричинення позивачці майнових збитків рішенням згаданого третейського суду, то він також безпідставні.
    Статтею 5 Закону України «Про третейські суди»(далі - Закон) передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських відносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

    З огляду на ці положення Закону рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Третейський розгляд спорів» від 19 грудня 2008 р., на яке посилалася позивачка як на підставу своїх вимог, не може стосуватися прав та обов'язків Банку, так як він не був учасником третейської угоди. А тому і не є преюдиціальними за змістом ч.3 ст. 61 ЦПК при вирішення даної цивільної справи обставини, встановлені згаданим рішенням третейського суду.
    Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про стягнення майнових збитків не має.
    Разом з тим безпідставними є доводи Банку щодо незаконності рішення суду в частині дострокового розірвання договору банківського вкладу.
    Відповідно до п.2.4.4. договору банківського вкладу від 14 липня 2008 р. позивачка має право достроково розірвати його і отримати суму вкладу та відсотки в порядку, передбаченому розділом 4 цього ж договору.
    Як вбачається із матеріалів справи, позивачка скористалася правом дострокового розірвання угоди, звернувшись до відповідача 9 грудня 2008 р. з відповідною заявою.
    Встановивши вказані обставини, суд прийшов до вірного висновку, що у відповідача не було підстав для відмови позивачці у достроковому розірванні даної угоди. А тому обгрунтовано зобов'язав останнього повернути позивачці грошові кошти в розмірі 90 000 євро, оскільки предметом грошового вкладу були кошти в іноземній валюті. Такий висновок суду відповідає умовам договору і положенням ст. ст. 1060, 1065 ЦК. Правильним є висновок суду і щодо стягнення на користь позивачки відповідно до ст. 88 ЦПК України 1700 грн. судових витрат та 30 грн. витрат на інформаційно-технічничний розгляд справи.
    Доводи Банку про те, що дострокове розірвання банківського вкладу заборонено постановою Національного Банку України від 4 грудня 2008 р. та листом цієї державної установи від 06 грудня 2008 р. не спростовують висновків суду, оскільки ці документи суперечать умовам угоди, укладеної сторонами, положенням цивільного законодавства. Крім цього, вказані підзаконні акти Національного банку України не пройшли обов'язкову державну реєстрацію як нормативно-правові акти в Міністерстві юстиції України і носять лише рекомендаційний характер.
    Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням положень матеріального права і вимог цивільного процесуального права, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
    в и р і ш и л а :
    Апеляційну скаргу ТОВ «Український промисловий банк» задовольнити частково.
    Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2009 р. в частині стягнення на користь ОСОБА_1. з ТОВ «Український промисловий банк» майнових збитків скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення майнових збитків відмовити.
    В іншій частині рішення залишити без змін.
    Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
    Головуючий Судді

  11. Вверх #3591
    Частый гость
    Пол
    Мужской
    Возраст
    51
    Сообщений
    566
    Репутация
    98
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Обратим внимание на ст. 61 ГПК, в особенности на ч. 3 данной нормы:
    обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Нужное для правильного понимания этой нормы в данной ситуации я выделил. Т.е., как видно из приведенного, в данном случае если решением суда за лицом (инвестором) будет признано право собственности на имущественные права на недвижимость, то это несомненно будет преюдиционным фактом для всех последующих судов, в которых будет участвовать данное лицо, независимо от иных участников дела! Я понятно выражаюсь? )))

    Соответственно остаюсь при своем мнении, что пока Вами позиция Дюка совсем даже и не опровергнута!
    Раз тут пошла дискуссия между юристами по совсем непростому юридическому вопросу и поскольку эту дискуссию читают ничего не понимающие ней люди, практически (а не теоретически) вовлеченные в обсуждаемую ситуацию, давайте кое-что им проясним.
    Ни законодательство, ни судебная практика не дают четкого ответа на вопрос что можно считать "обстоятельствами, установленными в судебном решении". Существует, можно даже сказать - превалирует, мнение, что таковыми не являются выводы судя изложенные в резолютивной части решения. На других аспектах данного вопроса даже не буду останавливаться, дабы не усложнять не юристам, которым в первую очередь и адресовано данное сообщение, восприятие. Отмечу лишь, что с учетом всех факторов, включая реалии нашей судебной системы, вероятность того, что, как Вы выразились "если решением суда за лицом (инвестором) будет признано право собственности на имущественные права на недвижимость, то это несомненно будет преюдиционным фактом для всех последующих судов, в которых будет участвовать данное лицо, независимо от иных участников дела" не превышает, на мой взгляд, 30-ти процентов. Тем более, что речь идет о незаконном решении (поскольку у инвесторов прогресс-строя нет права собственности на имущественные права на недвижимость, а есть только право получить эти права после сдачи дома в эксплуатацию), которое при объективном рассмотрении будет отменено апелляционным или Верховным судами.

  12. Вверх #3592
    ТИГРА Аватар для Алёна22
    Пол
    Женский
    Возраст
    38
    Сообщений
    1,995
    Репутация
    3171
    Долго ли ещё будет продолжаться эта дисскусия между 2-мя форумчанами???
    Отсканируйте уже весь кодекс и выложите на форуме!!! Когда закончите - дайте знать!!! ((((((((((
    Я

  13. Вверх #3593
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Цитата Сообщение от НЕ_ЮРИСТ Посмотреть сообщение
    К сожалению, Ваш пример не является судебной практикой, потому что такие «как мне кажеться проплаченные» решения не выдерживают не только критики, но и даже апелляции, не говоря о кассации. «Не долго музыка играла»
    О загадочный НЕ_ЮРИСТ, имеющий юридическую практику и находящий столь интересные судебные решения, Вы растете в моих глазах не по дням, а по часам прямо таки! Я где Вы добыли это решение аппеляции, чтой-то я его не в Лиге, не в Едином реестре судебных решений отловить не могу!

    Кстати, а не кажется ли Вам, что именно решение аппеляции проплачено, и если нет, то почему? Рискну предположить, что потому как оно подтверждает Вашу точку зрения, соответственно отсюда и оценки!
    Как Вам такое решение, может ли оно претендовать на гордое наименование судебной практики (и что такое судебная практика вообще по-Вашему?):
    ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
    РІШЕННЯ
    від 18 вересня 2008 року
    Про розмежування корпоративних та трудових спорів
    Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши 18 вересня 2008 року в судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Х" (ВАТ "Х") до гр-на А., відкритого акціонерного товариства "К" (ВАТ "К") - про зобов'язання приступити до виконання обов'язків директора товариства, визнання скликання та проведення загальних зборів товариства, виборів спостережної ради товариства, рішень спостережної ради від 31 серпня та 8 вересня 2006 року такими, що відповідають вимогам закону, за скаргою ВАТ "К" - про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами ухвали Верховного Суду України від 14 травня 2008 року, встановила таке.
    У вересні 2006 року ВАТ "Х" звернулося до суду із зазначеним позовом.
    Позивач указував, що 31 серпня 2006 року відбулися загальні збори акціонерів ВАТ "К", рішенням яких обрано новий склад органів управління товариства, зокрема спостережної ради товариства, головою якої обрано гр-на Б.
    Рішенням спостережної ради від 31 серпня 2006 року гр-на А. призначено виконуючим обов'язки директора товариства, а на наступному засіданні ради - 8 вересня 2006 року - директором товариства.
    Однак до виконання своїх обов'язків гр-н А. не приступив через перешкоди окремих посадових осіб товариства, які вважали проведення загальних зборів і обрання нового складу спостережної ради незаконними.
    Оскільки скликання і проведення загальних зборів товариства та прийняття ними рішення про обрання нового складу спостережної ради здійснено відповідно до положень розділу 12 статуту товариства та вимог статей 40, 43 Закону України "Про господарські товариства", позивач - один із акціонерів товариства - просив зобов'язати гр-на А. приступити до виконання обов'язків директора товариства та визнати такими, що відповідають вимогам закону, скликання і проведення загальних зборів, рішення зборів про обрання спостережної ради та рішення спостережної ради від 31 серпня і 8 вересня 2006 року, на підставі яких гр-на А. призначено директором товариства.
    Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року позовні вимога задоволено.
    Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2006 року роз'яснено рішення суду.
    Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2007 року рішення і ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
    Ухвалою Верховного Суду України від 14 травня 2008 року касаційну скаргу гр-на Б. задоволено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2007 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
    У червні 2008 року від ВАТ "К" надійшла скарга про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами ухвали Верховного Суду України від 14 травня 2008 року та залишення в силі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2007 року.
    Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 червня 2008 року скаргу ВАТ "К" допущено до провадження у зв'язку з винятковими обставинами.
    У скарзі ВАТ "К" посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (Закон N 483-V) щодо розмежування трудових і корпоративних спорів та вимог процесуального закону щодо підсудності справ.
    На підтвердження неоднакового застосування зазначених правових норм скаржник наводить ухвали Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року, від 16 січня 2008 року, від 11 вересня 2007 року, від 16 травня 2007 року та інші, в яких, на думку скаржника, по-іншому вирішено питання про розмежування корпоративних і трудових спорів, визначено підсудність справ і застосовано норми процесуального закону - статті 328, 336 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.
    Розглянувши скаргу, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що в цьому випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" щодо розмежування корпоративних і трудових спорів та визначення їх підсудності, а також застосування процесуальних норм права - статей 16, 328, 338 ЦПК України.
    Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, колегія суддів виходить із таких підстав.
    У справі, що розглядається, встановлено, що ВАТ "Х", яке на час розгляду справи судами було одним з акціонерів ВАТ "К", заявило у вересні 2006 року позов до гр-на А. (який не є акціонером) про зобов'язання приступити до виконання обов'язків директора товариства, а також до ВАТ "К" про визнання законними рішень загальних зборів товариства від 31 серпня 2006 року та спостережної ради від 31 серпня і 8 вересня 2006 року.
    У зазначеному спорі судом першої інстанції було ухвалено рішення 12 жовтня 2006 року, а 3 листопада 2006 року - постановлено ухвалу про роз'яснення рішення суду в порядку, передбаченому ЦПК України.
    26 грудня 2006 року ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області подані ВАТ "К", гр-ном А. та гр-ном В. апеляційні скарги на ці судові рішення було прийнято до розгляду апеляційним судом.
    Ухвалою апеляційного суду від 28 грудня 2006 року справу призначено до розгляду - в апеляційному порядку на 25 січня 2007 року.
    25 січня 2007 року апеляційним судом скасовано рішення і ухвалу суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
    2 березня 2007 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга гр-на Б. на рішення апеляційного суду, за якою ухвалою від 3 грудня 2007 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 29 січня 2008 року справу призначено до судового розгляду.
    Постановляючи 9 червня 2008 року ухвалу про скасування рішення апеляційного суду та передачу справи на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції виходив з того, що спір сторін є корпоративним, тому після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" - 29 грудня 2006 року - відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень цього Закону апеляційні скарги мають розглядатися не загальним судом - апеляційним судом Дніпропетровської області, який не мав таких процесуальних повноважень, а у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом (ГПК) України, - відповідним апеляційним господарським судом, до компетенції якого цим Законом віднесено розгляд після 29 грудня 2006 року корпоративних спорів.
    Проте із зазначеним висновком касаційного суду як і з ухваленими судовими рішеннями попередніх інстанцій не можна погодитися з таких підстав.
    Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", який набув чинності 29 грудня 2006 року, передбачив віднесення до розгляду господарських судів справ, що виникають з корпоративних правовідносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
    Відповідно до статей 15, 16 ГПК України такі справи підлягають розгляду за місцезнаходженням господарського товариства, яким є юридична адреса органу, зазначена в установчих документах і зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців (статті 89, 93 Цивільного кодексу (ЦК) України).
    Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням ВАТ "К" є м. Кременчук Полтавської області, на територію якого поширюється юрисдикція Київського міжобласного господарського суду.
    Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" та статті 167 Господарського кодексу (ГК) України, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), утому числі учасником, який вибув; по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства і грунтуються на корпоративних правах, тобто правах і правомочностях особи, передбачених Законом і статутними документами, у зв'язку з наявністю у цієї особи частки в статутному фонді (майні) господарської організації.
    Виняток становлять трудові спори таких суб'єктів, зокрема спір керівника господарського товариства, щодо рішень органів управління товариством, внаслідок яких виникають, змінюються чи припиняються трудові правовідносини. Таким чином, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України шодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" визначив як предметну підсудність справ - корпоративні спори, так і суб'єктний склад сторін у таких спорах - учасники господарських товариств (акціонери, засновники), у тому числі, які вибули, і господарські товариства та не відносить до таких спорів справи, в яких стороною є інша, ніж зазначено в законі особа, зокрема фізична особа, в якої немає частки у статутному фонді господарського товариства.
    Застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" та дійшовши висновку про вирішення апеляційним судом корпоративного спору, судова колегія суду касаційної інстанції не звернула уваги на ту обставину, шо предметом позову є, по-перше, вимоги акціонера ВАТ "Х" до фізичної особи - гр-на А., який не є акціонером, про зобов'язання приступити до виконання обов'язків директора товариства, призначеного на цю посаду згідно з трудовим контрактом від 9 вересня 2006 року на підставі рішень загальних зборів і спостережної ради товариства та, по-друге, вимоги акціонера ВАТ "Х" до господарського товариства ВАТ "К" про визнання цих рішень законними. Таким чином, убачається, що позивачем - ВАТ "Х" - в одній позовній заяві було об'єднано дві різні вимоги до різних відповідачів: до фізичної особи - про зобов'язання виконувати трудові обов'язки відповідно до трудового договору, та до господарського товариства - щодо законності рішень органів управління цього товариства.
    Відповідно до статті 16 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Однак у порушення процесуальних норм права зазначений позов у вересні 2006 року був прийнятий до розгляду та вирішувався судами в межах заявлених вимог.
    Розглядаючи справу в касаційному порядку, судова колегія на допущене судами порушення процесуального права не звернула уваги.
    Відхиляючи доводи ВАТ "К" про наявність між ним і гр-ном А. ознак трудового, а не корпоративного спору, суд касаційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що між ними укладено трудовий договір від 9 вересня 2006 року, який, відповідно до статей 21, 24 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, породжує суб'єктивні права і обов'язки у сторін цього договору, в якому праву працівника на роботу кореспондує обов'язок роботодавця допустити його до роботи та забезпечити умови праці, необхідні для виконання працівником трудових обов'язків за цим договором.
    Укладення трудового договору є підставою виникнення трудових правовідносин, які, відповідно до статті 3 КЗпП України, регулюються нормами трудового законодавства.
    При цьому трудовий договір є тим нормативним актом, який регулює права та обов'язки саме сторін договору і не покладає цим договором на працівника чи роботодавця обов'язків перед іншими особами.
    У силу частини 2 статті 2 КЗпП України право на звернення до суду за захистом порушеного права, у тому числі і щодо забезпечення можливості виконувати трудові обов'язки, має особа, суб'єктивні права якої порушено іншою стороною трудового договору.
    Виходячи з аналізу зазначених норм закону, незалежно від того працівником, власником чи іншою особою, якій надано право відповідно до закону захищати права, свободи та інтереси інших осіб, порушено справу щодо захисту прав за трудовим договором, суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, в якому позивачем є працівник, права якого порушені.
    Як убачається з матеріалів справи, позов щодо трудових прав гр-на А., які виникли на підставі укладеного ним із ВАТ "К" трудового договору, заявлено в суді ВАТ "Х", який не є стороною трудового договору і яким не надано доказів на підтвердження його права на звернення до суду за захистом прав гр-на А.
    Заявляючи в суді вимоги про усунення перешкод у здійсненні гр-ном А. обов'язків за трудовим договором, ВАТ "Х" зазначив його відповідачем, хоча останній у судовому засіданні підтримав цей позов і вказав, що сам бажає приступити до виконання трудових обов'язків, однак йому чиняться перешкоди іншими особами. При цьому гр-н А. позовної заяви до суду не подавав.
    Незважаючи на те, що за змістом і характером зазначених позовних вимог належним позивачем міг бути саме гр-н А. за умови подання ним позову, суди визначили його правове положення відповідно до позовної заяви ВАТ "Х" як відповідача, який, однак, одночасно виступав у суді у своїх інтересах і як представник ВАТ "К", до якого й були пред'явлені вимоги про поновлення його прав.
    Аналіз змісту частини 2 статті 2 КЗпП України, частини 1 статті 3, статті 11, частини 1 статті 26, статей 30, 31, 33 ЦПК України свідчить, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена ані можливість залучення судом осіб у справі як співпозивачів чи заміни первісного позивача належним позивачем, ані поєднання в одній особі позивача та відповідача.
    Відповідно ж до статей 3, 4 ЦПК України, право на звернення до суду має особа, права, свободи чи інтереси якої порушуються, не визнаються або оспорюються, захист яких здійснюється судом у спосіб, визначений законами України. Указаний ВАТ "Х" спосіб захисту прав гр-на А., як і його право на звернення до суду за захистом прав іншої особи законом не передбачено. Такими чином, ураховуючи, що позивачем - ВАТ "Х" - не зазначено підстав заявленого ним позову до гр-на А. не надано доказів факту порушення ним прав чи інтересів позивача, які підлягають захисту, у задоволенні цього позову треба відмовити з підстав його недоведеності.
    Не врахувавши факт відсутності корпоративних правовідносин між ВАТ "Х" і гр-ном А., яким укладено трудовий договір із ВАТ "К", відсутності у ВАТ "Х" повноважень на звернення до суду за захистом його прав та безпідставності його позову до гр-на А., суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про поширення на ці правовідносини дії Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України шодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів".
    Судами також не враховано, що іншою частиною об'єднаних, усупереч вимогам статті 16 ЦПК України, позовних вимог є спір двох юридичних осіб щодо законності рішень господарського товариства, який у силу суб'єктного складу та предмета позову підлягав розгляду господарським судом відповідно до статей 1, 12 ГПК України.
    Крім того, з матеріалів справи вбачається, що законність рішення загальних зборів товариства від 31 серпня 2006 року про обрання нового складу органів управління товариством, у тому числі спостережної ради, рішенням якої гр-на А. призначено на посаду директора, уже була предметом судового розгляду, за результатами якого рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 січня 2007 року, яке набуло чинності, визнано неправомочність загальних зборів акціонерів ВАТ "К" від 31 серпня 2006 року та недійсність прийнятих ними рішень.
    Іншим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 листопада 2007 року, задоволено позовні вимоги гр-на Г. до ВАТ "К" про усунення перешкод у виконанні трудових обов'язків директора товариства, створених у результаті незаконного призначення на цю посаду гр-на А. на підставі рішень загальних зборів від 31 серпня 2006 року та спостережної ради від 31 серпня і 8 вересня 2006 року, визнаних недійсними.
    Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набуло чинності, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
    Згідно із судовими рішеннями, які набули чинності, обставини недійсності рішень загальних зборів ВАТ "К" від 31 серпня 2006 року та рішень спостережної ради про призначення на посаду директора товариства гр-на А. були встановлені за участю ВАТ "К", який є стороною і в цій справі.
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  14. Вверх #3594
    ТИГРА Аватар для Алёна22
    Пол
    Женский
    Возраст
    38
    Сообщений
    1,995
    Репутация
    3171
    Цитата Сообщение от Маруся Климова Посмотреть сообщение
    С украинским все ок, переведите пожалуйста, на простой человеческий язык вкратце решение )))))
    А то у меня на третьей строчке засбоило, и не у меня одной )
    Абсолютно согласна!!!!!!!!!
    Я

  15. Вверх #3595
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Таким чином, убачається, що судами з порушенням процесуальних норм права прийнято до розгляду і вирішено справу в спорі, який виник у юридичної особи - акціонера з господарським товариством, та за позовом юридичної особи - акціонера (за відсутності в неї звернення до суду з таким позовом) до фізичної особи з приводу виконання останньою обов'язків за трудовим договором (частини 3, 4 статті 65 ГК України, статті 21, 24 КЗпП України), укладеним на підставі рішень органів управління товариства, що вже були предметом судового розгляду і стосовно яких є рішення, що набули чинності.
    Відповідно до статті 335 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених у суді пертої інстанції, законність судових рішень та правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
    Перевіряючи законність ухвалених у даній справі рішень, суд касаційної інстанції, усупереч положенням зазначеної процесуальної норми, залишив поза увагою допущені судами попередніх інстанцій порушення процесуальних норм права з огляду на суб'єктний склад сторін, межі заявлених позовних вимог, предмет спору, дійсний характер правовідносин сторін, обраний позивачем спосіб захисту та при визначенні підсудності цього спору дійшов помилкового висновку про корпоративний характер спору; який після 29 грудня 2006 року підлягав розгляду в апеляційному порядку господарським апеляційним судом згідно з вимогами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів".
    Така позиція узгоджується з практикою застосування Верховним Судом України та Вищим господарським судом України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", відповідно до якої господарському суду підвідомчі, зокрема, спори учасника товариства про визнання недійсними рішень органів управління товариства, а спори господарських товариств і осіб, які не є учасниками товариства, та спори учасника - керівника товариства щодо рішень органів управління товариства, внаслідок яких виникають, змінюються чи припиняються трудові відносини, підвідомчі загальним судам. При цьому способами захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є спір за позовом особи, права якої порушені: про поновлення особи на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків за відповідною посадою тощо, а не позов юридичної особи до неї про зобов'язання приступити до виконання посадових обов'язків, ураховуючи положення частини 3 статті 43 Конституції України про заборону примусової праці і необхідності вільної згоди особи на виконання певної роботи та норми статті 2 КЗпП України, статей 3, 11 ЦПК України щодо права особи звернення до суду за захистом порушених прав. Таким чином, спір за заявленим ВАТ "Х" у суді першої інстанції позовом до гр-на А. не можна визнати корпоративним у розумінні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (виходячи зі змісту заявлених вимог суб'єктного складу сторін і предмета позову), тому ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині рішення про відмову ВАТ "Х" у позові з наведених мотивів.
    Що стосується судових рішень у частині спору між ВАТ "Х" і ВАТ "К" з приводу законності рішень загальних зборів і спостережної ради товариства, то ухвалені судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 205, пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України, із закриттям провадження в цивільній справі, оскільки зазначена вимога, відповідно до статті 16 ЦПК України, не могла бути об'єднана з іншою вимогою ВАТ "Х", а як вимога у спорі двох юридичних осіб підлягала розгляду господарським судом та, враховуючи, що допущені судами першої, апеляційної інстанцій порушення процесуального закону не були усунені судом касаційної інстанції і одночасно допущено порушення застосування норм процесуального права касаційним судом, яке призвело до неправильного вирішення справи та помилкового висновку про те, що спір сторін у межах заявлених вимог, розглянутий апеляційним судом після 29 грудня 2006 року, є корпоративним спором, і безпідставно з порушенням територіальної підсудності передано справу на розгляд до Дніпропетровського господарського апеляційного суду.
    Керуючись статтею 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила:
    - скаргу ВАТ "К" задовольнити частково;
    - рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2007 року, ухвалу Верховного Суду України від 14 травня 2008 року в частині позову ВАТ "Х" до гр-на А. про зобов'язання приступити до виконання трудових обов'язків директора товариства скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення;
    - ВАТ "Х" у задоволенні позовних вимог до гр-на А. відмовити;
    - рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2007 року, ухвалу Верховного Суду України від 14 травня 2008 року в частині позову ВАТ "Х" до ВАТ "К" про визнання дійсними рішення загальних зборів товариства від 31 серпня 2006 року і рішень спостережної ради товариства від 31 серпня 2006 року та 8 вересня 2006 року скасувати, закрити в цій частині провадження у справі в порядку цивільного судочинства.
    Рішення оскарженню не підлягає.

    Головуючий*
    А. Г. Ярема*
    Судді:*
    А. В. Гнатенко*
    М. В. Патрюк*
    В. Й. Косенко*
    В. А. Мазурок*
    М. І. Балюк*
    А. В. Костенко*
    Л. І. Охрімчук*
    В. М. Барсукова*
    Є. Ф. Левченко*
    В. С. Перепічай*
    Л. І. Григор'єва*
    Л. М. Лихута*
    М. П. Пшонка*
    В. І. Гуменюк*
    Д. Д. Луспеник*
    Ю. Л. Сенін*

    Это тоже проплаченное? И опять речь о том же, ВАТ "К" было стороной другого судебного дела, установленные там факты использованы в данном деле как преюдиция!
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  16. Вверх #3596
    Не покидает форум Аватар для Hightower
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    44
    Сообщений
    9,294
    Репутация
    2888
    Цитата Сообщение от Алёна22 Посмотреть сообщение
    Долго ли ещё будет продолжаться эта дисскусия между 2-мя форумчанами???
    Отсканируйте уже весь кодекс и выложите на форуме!!! Когда закончите - дайте знать!!! ((((((((((
    Сорри, думаю недолго, крепитесь! Вопрос действительно интересный!

    Цитата Сообщение от ПВВ Посмотреть сообщение
    Раз тут пошла дискуссия между юристами по совсем непростому юридическому вопросу и поскольку эту дискуссию читают ничего не понимающие ней люди, практически (а не теоретически) вовлеченные в обсуждаемую ситуацию, давайте кое-что им проясним.
    Ни законодательство, ни судебная практика не дают четкого ответа на вопрос что можно считать "обстоятельствами, установленными в судебном решении". Существует, можно даже сказать - превалирует, мнение, что таковыми не являются выводы судя изложенные в резолютивной части решения. На других аспектах данного вопроса даже не буду останавливаться, дабы не усложнять не юристам, которым в первую очередь и адресовано данное сообщение, восприятие. Отмечу лишь, что с учетом всех факторов, включая реалии нашей судебной системы, вероятность того, что, как Вы выразились "если решением суда за лицом (инвестором) будет признано право собственности на имущественные права на недвижимость, то это несомненно будет преюдиционным фактом для всех последующих судов, в которых будет участвовать данное лицо, независимо от иных участников дела" не превышает, на мой взгляд, 30-ти процентов. Тем более, что речь идет о незаконном решении (поскольку у инвесторов прогресс-строя нет права собственности на имущественные права на недвижимость, а есть только право получить эти права после сдачи дома в эксплуатацию), которое при объективном рассмотрении будет отменено апелляционным или Верховным судами.
    Добрый день! Интересная точка зрения! А что же тогда является "обстоятельствами, установленными в судебном решении" согласного отого существующего, можно даже сказать - превалирующего, мнения???
    Тяжела и неказиста жизнь непьющего юриста! :)

  17. Вверх #3597
    Частый гость
    Пол
    Женский
    Сообщений
    765
    Репутация
    66
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Сорри, думаю недолго, крепитесь! Вопрос действительно интересный!



    Добрый день! Интересная точка зрения! А что же тогда является "обстоятельствами, установленными в судебном решении" согласного отого существующего, можно даже сказать - превалирующего, мнения???
    Вы можете создать свою тему и там отлично подискутировать!А здесь не надо засорять место!Если хотите пишите по теме банкротство ПС!

  18. Вверх #3598
    Частый гость
    Пол
    Мужской
    Возраст
    51
    Сообщений
    566
    Репутация
    98
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Добрый день! Интересная точка зрения! А что же тогда является "обстоятельствами, установленными в судебном решении" согласного отого существующего, можно даже сказать - превалирующего, мнения???
    Добрый день! Судя по всему, для Вас эта "точка зрения" новость. И это странно, ибо тема эта обсуждалась неоднократно, в том числе на форуме "Лиги" и любой юрист, тщательно анализирующий применение ст. 61 ГПК, так или иначе с ней сталкивается.
    Но, это не тема для данного форума.
    Думаю, что правильнее будет нам, юристам, объяснить людям доступно (без цитирования выдергиваемых из баз судебных решений) свое мнение относительно того, что им даст (или не даст) решение суда о признании права собственности на имущественные права на квартиры по договорам с прогрессами. И если мнение, что даст - то какова вероятность этого.

  19. Вверх #3599
    Постоялец форума Аватар для НЕ_ЮРИСТ
    Пол
    Мужской
    Возраст
    55
    Сообщений
    1,431
    Репутация
    195
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Повторюсь, я не знаю чего хотят инвесторы ЗБ, поскольку не веду то дело, однако могу предположить, что они хотят получить свои проинвестированные объекты! Также рискну предположить, что они предпочтут иметь возможность за свои деньги+возможно (но маловероятно конечно) какую-то государственную помощь (вот тут тоже может пригодиться общественная организация) самим достроить дом, чем неполучить ничего в итоге! (((

    Я тоже сомневаюсь конечно, но все бывает в зависимости от выплывающих вариантов! По поводу доп.соглашений опять же насколько я понял ото вот предприятие-прокладка уже ликвидировано, соответственно претензии к нему невозможны! Каким образом Вы планируете перекинуть оте претензии на ПС мне непонятно честно говоря, поскольку я уверен на 99% что ота прокладка была независимым юр. лицом, а соответственно сама отвечала по своим обязательствам всем своим имуществом, иначе смысл ПС было его создавать? Вот в процедуре ликвидации ото предприятие как бы и ответило. нет предприятия, нет имущества, а что есть? Договора? Ну в жизни каждая бумажка конечно бывает ценной, но тут думаю уж чересчур ценными те бумажки окажутся! Уголовные дела в отношении виновных лиц с компенсацией ими причиненного людям ущерба? Я в это не верю! Если и будут такие виновные лица, так имущества у них не окажется 100%!
    Кооператив конечно всегда можно создать, но чтобы вести диалог с застройщиком на равных в идеале в кооперативе должно быть 100% инвесторов, ну уж всяко как можно большее их количество! Собрать людей это время! Плюс кто-то должен все это организовать! А тут как я понимаю все уже организовано! Т.е. кооператив и оте доп. соглашения, дающие ему легитимность, пока считаю все же однозначно нужным делом! Насчет общественной организации, повторюсь, возможно тоже имеет смысл ее создать, но тут уж Дюку виднее, поскольку он ведет дело! А создать ее это деньги опять же, которых и так подозреваю изрядно расходуется! (((
    Видите, и Вы считаете маловероятным то, что инвесторы захотят повторно вкладывать деньги в достройку дома, и опять какой механизм передачи им в собственность построенного жилья, опять через фирму посредника? гарантии, что их в очередной раз не кинут? Сейчас кредиты кооперативу тоже не кто не даст, тем более государственные, мы все прекрасно знаем кто, как и по какому принципу их распределяет. Эти «недострои» как Вы понимаете кооперативу тоже не кто не отдаст. Мне почему-то так кажется, что достраивать их будет фирма купившая их с аукциона, в порядку исполнительного производства (Вам так не кажется?). Я не вижу хозяйственной деятельности обслуживающего кооператива, пока что – нечего обслуживать.

    По поводу доп.соглашений Вы не правильно поняли их заключают со всеми прокладками ПС и «мертвыми» и «живыми», это главное условие для вступающих в кооператив.
    Я говорю о том, что вместо того чтобы создавать кооператив, на этом этапе, гораздо целесообразнее было создать общественную организацию или объедение граждан и отстаивать права инвесторов. Как? ну для этого и нужны хорошие не ангажированные юристы плюс общественный резонанс, который и должна создать такая общественная организация. Конечная задача инвесторов, на мой взгляд, стать взыскателями в исполнительном производстве о взыскании убытков с предприятия которому принадлежит «недострой», если нет, тогда в конце концов Страсбург, эти решения исполняются.

  20. Вверх #3600
    Частый гость Аватар для al_ks
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    47
    Сообщений
    658
    Репутация
    462
    Цитата Сообщение от Hightower Посмотреть сообщение
    Тетя дала финансовому учреждению денег в рост, потом решила забрать аргументируя это тем, что на нее подали в суд, и она имеет право по закону в любое время свои денюжки забрать. Финансовое учреждение ей отказало ссылаясь на мораторий НБУ. Тетя подала в суд! Суд согласился с тетей и взыскал с финансового учреждения переданные ему деньги, а также штрафные санкции, взысканные с той тети согласно решения третейского суда! В общем хорошо тетя то финансовое учреждение нагрела!
    Господа, ура!
    На форуме впервые появился юрист, который кроме скопировал-вставил норматив из Лиги на целую страницу, еще и понимает что там написано и может перевести на нормальный язык!!!

    Господа типа-юрист и не-юрист вроде успокоились, а то уже пора требовать от модераторов влепить им бан - последние листов 5 пришлось перемотать из-за их безмозглого копипаста всякой законодательной муры, взаимных обвинений и истерик. Вот уж точно, со своими проблемами к этим господам лучше не обращаться...

    P.S. Убедительная просьба к Hightower - не начинайте подражать вышеупомянутым товарисчам, переводите свои посты на нормальный русский, или украинский, - я понимаю, это дольше и сложнее, но положительные флюиды благодарных форумчан накроют Вас с головой, и будет счастье всем, даром, и никто не уйдет обиженным!

    P.P.S. Если кто не был на сайте Фонтана, вот мнение руководства города по поводу Фонтана, Золотого Берега, Плазы, в общем всех строек, не относящихся к социальным:

    "После значительного опоздания по обещанным срокам, в приемной КУЧУКА М.И. заявили, что у мэрии отсутствуют юридические механизмы воздействия на застройщика, т.к. ситуация с достройкой дома является личным спором инвесторов и хозяйствующей организации.
    Относительно данного заместителем мэра обещания осуществить регистрацию прав собственности через БТИ, было озвучено, что это не представляется возможным и может быть рассмотрено лишь при наличии решений суда и согласия застройщика. Однако, осталось непонятным какие требуются решения судов, если БТИ является коммунальным предприятием и находиться в прямом подчинении горисполкома.
    Изложенные факты убедительно показывают позицию городских властей в отношении нашего дома и цену громких обещаний высших чиновников мэрии."


    Думаю, что ни для кого не стало новостью, что мы нужны чинушам только в день выборов, но все же, официальная точка зрения...
    Последний раз редактировалось al_ks; 10.09.2009 в 10:22.
    Запоминаю жизнь. Подробности в профиле


Ответить в теме
Страница 180 из 237 ПерваяПервая ... 80 130 170 178 179 180 181 182 190 230 ... ПоследняяПоследняя

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения