Тема: 
Йура, даже не знаю стоит ли. Русская литература однозначно интересней.
Например многие проводят параллель между "Хіба ревуть воли, як ясла повні" Панаса Мирного и "Преступлением и наказанием" Достоевского. НУ РАЗВЕ ЭТО МОЖНО СРАВНИТЬ???
| ||
Йура, даже не знаю стоит ли. Русская литература однозначно интересней.
Например многие проводят параллель между "Хіба ревуть воли, як ясла повні" Панаса Мирного и "Преступлением и наказанием" Достоевского. НУ РАЗВЕ ЭТО МОЖНО СРАВНИТЬ???
а достаточно ли у тебя прочитанного "багажа", чтобы делать такие выводы?Русская литература однозначно интересней.
и вообще по идее такого быть не может, что чья-то литература может быть хуже либо лучше чьей-то (я имею ввиду страны, народности)
а если уж гиперсубъективно - начинаю фанатеть от украинской.
Satine, респект!
А на bbc.ua выбирают лучшую украИнскую книжку. Кому интересно - прошу панове...
Лично я отдал свой голос Дерешу :)))
Сообщение от Солнышко!!
это кто такой умный??... считаю, такие произведения не стоит сравнивать, взять даже то, что это разные жанры! конечно, кому нравится такое психологическое, которое заставляет потом ещё и думать об этом, однозначно выберит "ПиН", другие же, кому нравится просто прочитать произведение и забыть о нём (говорю так, потому как читала "Хіба ревуть воли.." полностью и ничего такого я не нашла, чтоб за душу затронуло, кроме, как всегда, расписывания на "полкнижки" какие же поляки плохие (в частности "рід панів Польських") ну и москали тоже) выберут "ХРВ.."!!..и вообще, я ещё не разу не читала русских произведений, где б как-то унижали украинцев, в отличии от украинских!! :evil: ...Это я к тому что в русских произв-х нету такого как поставления какой-либо национальности(..) как "катів народу"!!
По-внимательней бы на уроке послушала и знала бы, кто такой умный!
В тетрадку посмотри.
А на счёт осокорблений других национальностей - абсолютно согласна!
Простите, что вмешиваюсь, но вы подняли вопрос об украинской литературе или украиноязычной. Я бы попросмил это разделить т.к. здесь явно обсуждали именно украиноязычную. Но неужели в многонациональной стране пишут только на украинском, это ведь неправда.
На этом форуме прочел раздел про Васыля Кожелянко и ради интереса запустил его в поисковик...
Закончилось тем что скачал его книжку и вот уже второй день взахлеб читаю с монитора
Всем очень рекомендую!!! В первую главу с непривычки трудно вьехать, а потом невозможно оторваться. И чем дальше - тем больше. Давно так не смеялся
Вот ссылка - называется книга "Дефіляда в Москвi" - это его первая книга. Ярым ненавистникам УПА (или наоборот - их ярым сторонникам), не имеющим чувства юмора наверное это читать противопоказано
http://exlibris.org.ua/defilada/
Как дочитаю - побегу в книжный магазин за новой книжкой.
Кто знает - если есть его книги в электронном виде - скиньте плиз ссылочку
В Германии издана "Библия украинского феминизма"
15 февраля 2006 | 14:03
Подробности
По материалам: ПРОЗА
На днях в немецких книжных магазинах появится перевод романа Оксаны Забужко "Польові дослідження з українского сексу". Книгу издало австрийское издательство "Droschl".
Издательство долго искало переводчика для культового романа госпожи Забужко, но решило пойти не совсем традиционным путем. "Droschl" сформировало команду квалифицированных переводчиков и литературных редакторов, из которых лишь один человек владеет украинским языком. Группе предоставили славянские переводы романа "Польові дослідження з українского сексу", в частности, русский, польский и чешский переводы.
"Я с нетерпеньем ожидаю немецкое издание моей книги, - рассказывает Оксана Забужко "Немецкой волне". - Каждый раз при переводе получается новое произведение, потому что текст попадает не просто в другой язык, а в другую культуру, соответственно, меняется восприятие. Когда книга впервые была издана в Украине (1996), вспыхнул невероятный скандал. В чем только меня не обвиняли. Говорили, что это "Библия украинского феминизма". Именно тогда появилось первое поколение украинских женщин, которые сами пошли зарабатывать деньги. Пока их мужья, ошарашенные развалом СССР, лежали на диване и оплакивали свои утраченные позиции, женщины ринулись поддержать процесс движения жизни".
Non pergam ad cetera!
Norman, спасибо. Значит, и немцы теперь читают.
Хотя переводить этот роман, должно быть, довольно трудно. Не даром целую группу собрали.
Если крылья не могут служить основным признаком определения разницы между ястребом и аэропланом, то еще меньше по ним можно распознать ангела.
Г. Г. Маркес.
Дочитал Iздрика "АМ/ТМ" - просто класс! Даже не ожидал. Советую. Если кто-то читал, или пробовал прочесть до этого что-нибудь этого автора и ему не понравилось (как мне, напримре
robie, давно вокруг Іздрика "хожу", что надо бы почитать. Отпугивает то, что это "компиляция" текстов...
Ты так отзываешся что теперь обязательно прочту.
А я вот давеча прочитал с удовольствием две книги Андрея Красножона, "Алфёдыч" и "Попить пива на Невском". Молодой одесский писатель и учёный-археолог. Книги ненапряжные, в них описываются простые жизненные истории. главные персонажи - археологи и пиво.
("Алфёдыч" правда нечто другое, про партизанский отряд Солдатенко)
Тоже вроде современная украинская литература, только русскоязычная.
А вообще страждущим рекомендую раритеты и эксклюзивы поискать в литературном музее, в "Острове сокровищ", т.к. из моих посещений книжных магазинов сделал вывод, что наибольшим спросом у них пользуются фентези, детективы и псевдоисторическая публицистика с громкими названиями вроде "Сталин - мать Гитлера?" и "Охота КГБ на Будду".
Ещё понравилась книга Андрея Колесникова "Первый украинский. Записки с передовой". Об "оранжевой революции" глазами русского журналиста. Украинофобства нет. Масса интересных наблюдений.
Нэд подпыси
В "Острове" нет украиноязычной книги((
(И с чего бы, спрашивается, если он находится в РУССКОМ лит музее)) )
ага, тоже понравилась. Хотя воспринималось уже все не так. А украинофобства там, ну, _почти_ нет.Ещё понравилась книга Андрея Колесникова "Первый украинский. Записки с передовой". Об "оранжевой революции" глазами русского журналиста. Украинофобства нет. Масса интересных наблюдений.
Мольфар, дозвольте запитати - а хто автор вірша?
АVІА, ви знаєте, я відвертий прихильник УПА, втім, на почуття гумору не скаржуся. Прочитав ваш пост. Пішов за вказаним лінокм... і прочитав усе одним подихом...На этом форуме прочел раздел про Васыля Кожелянко и ради интереса запустил его в поисковик...
Закончилось тем что скачал его книжку и вот уже второй день взахлеб читаю с монитора
Всем очень рекомендую!!! В первую главу с непривычки трудно вьехать, а потом невозможно оторваться. И чем дальше - тем больше. Давно так не смеялся
Вот ссылка - называется книга "Дефіляда в Москвi" - это его первая книга. Ярым ненавистникам УПА (или наоборот - их ярым сторонникам), не имеющим чувства юмора наверное это читать противопоказано
http://exlibris.org.ua/defilada/
Как дочитаю - побегу в книжный магазин за новой книжкой.
Кто знает - если есть его книги в электронном виде - скиньте плиз ссылочку
Скажу так - дуже і дуже прикольно. І повчально. І трохи сумно. Хоча епохальним я цей твір не назву, та прочитати його однозначно варто. Дозволите прохання до вас? Якщо знайдете лінк на інші твори Кожелянка, викладіть, будь-ласка, тут у форумі. Зазделегідь дякую.
Напівкровний одесит, один з творів Кожелянко можна знайти на сайті www.ukrvolia.ws.co.ua в розділі "Бібліотека". А вірш про який ви запитували, здається, належить В.Барладяну-Барладнику.
Non pergam ad cetera!
Мняя... Я на когось такого і подумав щодо автора вірша... Занадто стиль вже знайомий. А за лінк дякую, зараз піду, погляну...
З.І. Перепрошую, але він Бирладник, а не Барладник, якщо не помиляюся...
Сучасна українська література
Як відомо в наш час сучасна україньська література погано розвиваеться, от якщо наприклад запитати в людини яка цікавиться літературою про нових письменників, кого вони вам зможуть назвати? Ну максимум Любка Дереша, Сергія Жадана, Ірену Карпу, деякі хто більш ніж поверхово цікавиться можуть ще згадати про Юрія Андруховича і про Оксану Забужко. Мене пригнічуе найбільше те, що люди які цим цікавляться їх і так мало, а зараз можна сказати тільки формується літературна позиція нашого часу.
Цей розділ був створений мною не просто так! мені б хотілося щоб кожен з тих людей яків всеж цікавляться літератературою читали розміщені у цьому розділі рядки створених текстів, я хочу щоб сюди кожен хто хоче вносив власне творіння, а справедлива і незалежна публіка форуму давала цілком справедливу критику що до написанного.
Дякую за увагу, і першим що буде розміщенно в цьому розділі, це все ж буде невеличкий уривок з одного невідомого роману...
Початок урівку
Знайти вхід!
Не має в світі без вихідних ситуацій, але можна сказати що є без вихідні кімнати! Вхід ти знайшов а от вихід не можеш. Ти не в клітці, ти в кімнаті, в кімнаті є двері але вийти ти не можеш.
Важке дихання, сухота в роті, і головний біль – перші синдроми сильного похмілля. Зазвичай ти встаєш і шукає де знайти води або чогось міцнішого, аби полегшити свій стан, ти спочатку кілька секунд йорзаєш по ліжку а далі переходиш до сидячого положення, сперши лікті на коліна а голову на долоні, ти прокручуєш в голові план та послідовність виконання необхідної операції, яка здається тобі най головнішою, і що не має в світі в цей момент важливішої справи за ту щоб полегшити свій ранковий стан. Так було майже що разу коли ти просинався в дома після сильної п’янки, а далі не наче за графіком ти постійно повторював одну і ту саму операцію. Але не в цей раз. Не в цей раз тобі вдасться спокійно відкрити крана з холодною хлорованою водою і розбавити нею те що засохло на стінках горлянки та шлунка, не в цей раз! А тим паче це було не в тебе! А в нього! Так - так, в того самого хлопця який так проживав уже не перший рік свого життя. А в винагороду отримав лише це...
Нічого не пам’ятаю, пам’ятаю лише як багато пив, мішав усе що було, я пив просто так, не через проблеми і не для підняття настрою а просто так. Іноді в мене таке траплялося, я просто заходжу на кухню, відриваю холодильник і витягаю з його нутрощів пляшку горілки, далі наливаю у двохсот грамовий гранений стакан і випиваю залпом, потім підкурюю „Лм” синій і сідаю на стільця. Світло на кухні було жовтуватого кольору, бо люстри у мене не було а замісьть неї висіла лампочка, зроблена ще за часів СРСР. В такій атмосфері я викурював цигарку, струшуючі попіл на підлогу, і наливав собі ще двісті грам горілки. Після другої склянки я вже закусував вареною картоплею зі шматком хліба і лягав спати. Так було багато разів, але не в цей раз!
Як тут опинився-не пам’ятаю. Сон різко обривається і я відкриваю очі, далі по черзі до мене починають повертатися відчуття я відчуваю що лежу на чомусь жорсткому і холодному, навколо мене відчувається запах свіжої штукатурки чи чогось подібного. Я дивлюся в стелю і концетрую увагу на своєму стані. Пробую підвестися і бачу що я в якійсь порожній кімнаті, кімната вибілена і в ній нічого нема. Та це не біда, та всеж я відчував що не було чогось важливого, що зазвичай перше кидається в очі! Раз, два, три! Я бачу і розумію що в кімнаті немає вікон, обернувшись навколо себе я помітив що дверей тут також не має, побачивши це в моїй голові промайнула ще одна думка „що емоцій в мене зараз теж немає”. Чорт що трапилося? Як я сюди потрапив! Відчуття похмілля зникло, неначе його просто хтось позбавив мене. Та це було не на довго, через кілька секунд усе повернулося на свої місця. Моє тіло було настільки розслаблене що я навіть не міг підвестися на ноги, мені паморочилося у голові, а жахливий запах мокрої крейди просто обпікав мої ніздрі. Я лежав і думав, що зараз прийдуть мої друзі і заберуть мене. Чи може це вони так жартують наді мною? Цікаві жарти в них виходять, замурувати п’яного друга у холодній кімнаті без вікон та дверей. Ага я їх розкусив, напевне вони встановили тут десь приховану камеру і хочуть побачити, що я буду робити в цій ситуації. Значить так головне не впадати у паніку. Бо якщо вони стежать то зрозуміють це, і будуть сміятися, а в даній ситуації мені менш за все хочеться виставляти себе на посміховисько. Я вирішив зробити так: Підвести голову і сказати в порожнечу „годі вже! Відчиняйте двері і випускайте мене звідси!”. Я повторив цю спробу двічі, я горлопанив своїм пересохшим горлом, та все було дарма, ніхто мене не чув, у відповідь я чув тільки своє власне ехо, яке відбивалося від стін порожньої кімнати. Мені ставало дедалі гірше, в роті страшно сушило, а шлунок нив від голодного болю, на лобі почали зявлятися краплинки поту. Я витер піт рукою і знову ліг на холодну підлогу. Від підлоги настільки сильно віяло холодом, що я почав відчувати можливість застудити нирки. А саме головне я відчув подих смерті. Ніколи не міг передбачити що помру на холодній підлозі в замурованій кімнаті а тим паче зі страшенним похміллям. Я лежу і від слабкості в мене закриваються очі, а сон все ніяк не приходить, надходять тільки все нові і нові параної дальні думки. Думки про біль, про ненависть до алкоголю а точніше до його побічних ефектів. Думки переплітаються одна з одною, в голові все шкереберть, в ці моменти приходили до голови най різноманітніші речі: стакан, ведмідь, газовий балон який лежить на дачі і який треба відвезти на заправку, вчитель математики зі школи який постійно робив ставки у букмекерській конторі, смердючі шкарпетки які вдягнуті на мої ноги, портрет Гітлера у вишуканій чорній рамочці, борщ зі сметаною, секс із одногрупнецею, стаття в газеті про Родні Кінга, та купа іншого зовсім не сумісного між собою мотлоху. Хіба що можна повязати смердючі шкарпеткі разом із сексом з одногрупнецею, ви не подумайте що від неї смердить як від моїх шкарпеток, просто якось мені було соромно займатися з нею сексом через мої смердючі шкарпетки. Всі інші думки не підлягають асоціюванню. Проходить ще хвилин десять а я все лежу на підлозі, мені стає погано, в голові паморочиться, все тіло охоплює жар і я відчуваю що мене зараз знудить, трохи підвівшись я роблю спроби проблюватися. Через декілька спроб в мене шалено здіймається у гору температура і я проходжу процес інтоксикації жовчу, яка невеличким струмочком витікає з мого рота на підлогу. З полегшенням лягаю знову на підлогу і відчуваю що гарячий піт різко змінився на холодний, від холоду поту і підлоги мене починає трусити і свідомість вимикається. Сон тривав кілька годин, прокинувшись відчуття похмілля майже зовсім зникло, лише трішечки мутило у животі. Я сів на зад і довго сидів, розмислюючи над ситуацією. Біль за все мене цікавило питання „чому кімната порожня і в ній немає дверей та вікон?”. На жарти це вже не схоже, якби це робили друзі то вони уже давно забігли, дали банку пива і істерично б реготали із свого тупого жарту. Ні це не друзі! Можливо вороги? Треба шукати вихід!
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки