Показать скрытый текст пара выдержек
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ
Н А К А З
01.02.2005 N 28
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
4 травня 2005 р.
за N 466/10746
Про затвердження Переліку продукції, що підлягає
обов'язковій сертифікації в Україні
|4.6. |32.30.33 |ГОСТ 12.2.006-87 |ГОСТ 12.2.006-87 |8521 |
|Відеомагнітофони і| |(МЭК 65-85) |(МЭК 65-85) | |
|апаратура для | | | | |
|відеозапису та | | | | |
|відтворення | | | | |
Таким чином, якщо в техзасобі для виявлення та фіксування порушень ПДР накопичуется та зберігаеться информація, зазначена у ч3 ст. 8 ЗУ про захист (є власністю держави) , то цого використання буде відповідати законодавству в сфері захисту информації у разі наявності єкспертного висновку або сертифіката відповідності.
N 390/2011, 06.04.2011, Указ, Про Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних, Президент України
Законом встановлено заборону збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України „Про інформацію" та статті 12 Закону України „Про прокуратуру" від 30 жовтня 1997 року № 5-зп (справа К.Г. Устименка № 18/203-97) частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Крім того, суспільні відносини щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу регулюються Законами України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" та "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів", Указами Президента України від 11 січня 2002 року № 12 "Про заходи щодо реєстрації фізичних осіб" та від 10 березня 2005 року № 457 "Про внесення змін до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", Постановою Верховної Ради України „Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження" від 26 червня 1992 року № 2503-XII, постановами Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1182 „Питання паспортизації громадян", від 6 листопада 1997 року № 1232 „Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів", від 4 червня 1998 року № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування", від 15 березня 2006 року № 327 "Про створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування" тощо.
Відповідно до наведеної Конвенції № 108 персональні дані – будь-яка інформація про фізичну особу, що ідентифікована або може бути ідентифікованими [3]. Необхідно підкреслити, що зазначена Конвенція вважається першим міжнародним документом про взаємні права та обов’язки, що містить загальноєвропейські норми (стандарти), що створюють умови регулювання суспільних відносин у сфері захисту персональних даних. Норми Конвенції є імперативними, тобто такими, від яких країни, які до неї приєднались, не можуть відступати. Відповідно до положень цієї Конвенції приведення національного законодавства у відповідність до її положень повинно відбуватися не пізніше вступу в дію Конвенції на території відповідної країни. Країни, що підписали зазначений документ, мають керуватися ним при розгляді всіх питань, пов’язаних із захистом персональних даних, які обробляються або не обробляються в автоматизованих системах різного призначення.
Так, згідно зі статтею 1 цієї Конвенції її метою є забезпечення на території кожної Сторони для кожної особи незалежно від її національності або помешкання поважання її прав і основних свобод, зокрема її права на недоторканність особистого життя, стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, що її стосуються.
Будь-яка особа має природне, виключне право власності на відомості про неї. Це означає, що може володіти, користуватися та розпоряджатися відомостями про себе, як вважає за потрібне, з урахуванням чинного законодавства та норм суспільної моралі. Одночасно вона має право забороняти іншим суб’єктам використовувати свої персональні дані, за винятком виключень, встановлених законом [7, 64].
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про захист інформації
в інформаційно-телекомунікаційних системах
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 31, ст.286 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР N 81/94-ВР від 05.07.94,
ВВР, 1994, N 31, ст.287 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394 }
{ В редакції Закону
N 2594-IV ( 2594-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.347 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 879-VI ( 879-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.296
N 1180-VI ( 1180-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 32-33, ст.485 }
Стаття 9. Забезпечення захисту інформації в системі
Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі
покладається на власника системи.
Власник системи, в якій обробляється інформація, яка є
власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога
щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту
інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення
захисту інформації та контролю за ним.
Про спроби та/або факти несанкціонованих дій у системі щодо
інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим
доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, власник
системи повідомляє відповідно спеціально уповноважений центральний
орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку
та захисту інформації або підпорядкований йому регіональний орган.
{ Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 879-VI ( 879-17 ) від 15.01.2009 }
Стаття 12. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, визначено інші правила, ніж ті, що
передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного
договору.
Тема: 
Сообщение от none
п.2 Перечня этого Приказа "2. Спеціальні технічні засоби, які працюють в автоматичному
treetem лови пару выдержек интересных
Ваши права
Социальные закладки