| ||
кому надо быть внимательней ????Кстати, вопрос ко всем ругающим за институт и военные части - а что надо было сделать с этой военной частью? Пусть гниет?сначало в свой огород загляни.... внимательный ты наш....по всему городу.... ЗАЧЮТ !Это по Вам, так! А Гурвиц начал делать дороги по всему городу. И хера я не гоню, это Вы ерунду городите! Сначала попробуйте прочитать, внимательно прочитать,а потом брызгайте слюной.
ВНИМАТЕЛЬНЕЙ!!!!военной частью?
А будешь хамить, быдло, разговор закончится! И в огороде будешь продолжать копаться, понял?
Я с Тобой свиней не пас и не собираюсь, так что или на Вы, или пошел вон. ЗачЮтливый наш.
Люди! Будьте Человеками!
СТИЛЬ майданутых сразу чувствуется.... так держать !Сообщение от Oldman
sss, OFF
Люди! Будьте Человеками!
молодец... выпей бора и погуляй...
[MOD] за разборки личного характера посреди форума. За оффтоп, за грубости в адрес другого участника форума.
[MOD] за оффтоп, за разборки личного характера посреди форума.
Возможно, кому-то будет интересно... И не стоит, не стоит благодарностей... Кстати, это -- далеко не полный перечень достижений ОИСВ. Взять хотя бы рекорд в книгу Гиннеса по подъем-переворотам... 1003 раза за 4 часа 59 минут.... и т.д., и т.п. .................
Короче, НАСЛАЖДАЙТЕСЬ!
ЕДИНСТВЕННОЕ ЧТО - ТЕКСТ НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ.... Сорри...
Одеський ордена Леніна інститут Сухопутних військ(історична довідка).
Ідея створення в Одесі кадетського корпусу виникла у середині 90-х років ХІХ століття. Командувач військами Одеського округу граф О.Мусін-Пушкін визначив необхідним заснування на півдні України спеціального навчального закладу для малолітніх дітей військовослужбовців. Отож, родоначальниками Одеського інституту Сухопутних військ вважаються Одеський кадетський корпус, заснований у 1899 році, а також Сергіївське юнкерське артилерійське училище, створене у 1913 році.
Випускники цих навчальних закладів з самого початку відрізнялися досконалим професійним вмінням, героїзмом та відвагою під час бойових дій. 28 випускників були відзначені почесною військовою нагородою – орденом Георгія-Победоносця. В різні часи училища закінчили перший у світі полярний льотчик Ян Нагурський, герой оборони Порт-Артура полковник П.Рашевський, а також, в свою чергу, відомий мандрівник-дослідник Б.М.Лисаневич, видатний український театральний діяч Панас Саксаганський та багато інших.
Одеський кадетський корпус (Одеське вище військове об’єднане командне училище).
Одеський кадетський корпус був заснований на підставі наказу військового міністра №116 від 22.04.1989р., який затвердив своїм маніфестом російський імператор Микола ІІ.
У наказі говорилося, що в місті Одесі засновується кадетський корпус на 500 казеннокоштних інтернів.
Одеса дуже добре поставилася до такої події. Адміністрація міста взяла на себе будівництво брукованої дороги до корпусу та забезпечення його водою (10000 цебер щодобово, що було дуже важливо, оскільки Одеса завжди потерпала від нестачі води). Одночасно, за проектом військового інженера полковника Залесського С.П. почалося будівництво архітектурного комплексу корпусу. Необхідно зазначити, що архітектурний комплекс колишнього кадетського корпусу є пам’яткою архітектурного мистецтва кінця ХІХ-го сторіччя, а побудована в його центрі, на честь святих Кирила і Мефодія, церква - шедевр церковно-архітектурного зодчества.
З 1-го вересня 1989 року почалося повноцінне життя Одеського кадетського корпусу, в якому приступили до занять 68 дітей.
Першим директором корпусу був призначений генерал-лейтенант Дерюгін М.Е.
За своїм статусом кадетський корпус був військово-навчальним закладом завданням якого була підготовка молоді для подальшого навчання у юнкерських (військових) училищах. В програму навчання входили, як загальноосвітні дисципліни, так і військові. Зокрема кадети вивчали дві іноземних мови, російську мову, риторику, закон Божій, законознавство. Обов’язковими були заняття з танців, співу, гімнастики, фехтування, стройової підготовки. Кадети також мали можливість займатися в різноманітних гуртках: ліплення , англійської мови, музики, фотографії і т.д. Велика увага приділялася харчуванню, розміщенню, опаленню та медичному обслуговуванню. Так, на одного кадета в тиждень виділялось 7 фунтів яловичини (2,8 кг.), а 6 листопада 1902 року військовому міністру генералу Куропаткину, під час його відвідування лазарету корпусу були подані картки з зображенням порожнини рота кожного кадета, що коштувало немалих грошей.
Після Жовтневої революції 1917 року, за рішенням Радянського уряду 23 квітня 1919 року, на території колишнього Одеського кадетського корпусу в числі одного з перших навчальних закладів Червоної Армії були організовані 9 Одеські піхотні курси.
15 травня 1919 року на курсах був сформований батальйон курсантів у складі трьох рот по 120 чоловік у кожній.
Влітку 1919р. ситуація на Україні різко загострилась, війська Денікіна стали загрожувати Одесі. У такій обстановці курсанти вчилися й одночасно брали участь у боях, знищували банду Заболотного в Балті та денікінській десант у районі Люстдорфа. 17 серпня 1920 року рішенням Реввійськради Південно-Західного фронту курси були значно розширені і перейменовані в 39-ті Одеські піхотні командні курси, а 3 травня 1931 року – знову перейменовані у 13-ту Одеську піхотну командну школу.
З 3 березня 1937 року 13-та Одеська піхотна командна школа стала називатися Одеським піхотним училищем.
З початку Великої Вітчизняної війни училище брало участь у боях під Одесою, а 8 вересня 1941 року було евакуйовано в місто Уральськ. Цікаво, що відомий німецький генерал Клейст так писав про курсантів Одеського піхотного училища: “В бій з рухомими загонами юнкерів Одеського піхотного училища мілкими частинами не в ступати, а переважаючими силами оточувати їх і знищувати”.
15 травня 1944р. Постановою Президії Верховної Ради СРСР на честь 25-ої річниці з дня утворення, а також за бойові заслуги і за високу успіхи в підготовці офіцерських кадрів училище було нагороджено орденом Червоного Прапора.
У липні 1946 року училище повернулося з Уральска до Одеси. У 1958 році училище перетворено в Одеське Червонопрапорне вище загальновійськове командне училище.
З 1965 року училище перейшло на підготовку іноземних військових фахівців за програмами середнього військового навчального закладу, а з 1980р. – за вищим профілем навчання.
З 1993 року на території колишнього Одеського кадетського корпусу розташований загальновійськовий факультет інституту.
Одеське Сергіївське юнкерське артилерійське училище (Одеське вище ордена Леніна артилерійське командне училище ім. М.В.Фрунзе).
Одеське Сергіївське юнкерське артилерійське училище засновано 28 липня 1912 року, наказом по російському військовому відомству за № 395. Згідно цього наказу в Одесі створювалося артилерійське училище на 300 юнкерів. Училище мало готувати офіцерів важкої артилерії, необхідність підготовки яких красномовно довела російсько-японська війна 1905 року.
Формування училища наказувалося почати у 1913-1914 навчальному році після зведення необхідних будівель і провести поетапно протягом трьох років, допустивши до прийому у кожному навчальному році по 100 юнкерів. Грошові витрати по створенню училища були визначені не менше 2-х мільйонів рублів і по 350 тисяч щорічно. Для будівництва училища створювалася тимчасова господарсько-будівельна комісія під керівництвом генерала А.А.Нілуса, який став в подальшому першим начальником училища.
22 червня 1913 року відбулося урочисте закладання головного будинку училища.
Одночасно з будівництвом йшло інтенсивне підготування до початку занять, а з 17 серпня 1913 року почалися вступні іспити у молодший клас (І-й курс) училища. По своєму соціальному походженню більшість юнкерів було зі службовців, інтелігенції.
25 вересня 1913 р. у день храмового святого Сергія Радонежського відбулося урочисте відкриття училища. Почалися навчальні будні.
Звичайний день училища складався з трьох годин стройової підготовки та п’яти годин лекцій. Ввечері проводились тренажі, заліки, самопідготовка. Які–небудь культурно-масові заходи не організовувались, окрім недільних загальних відвідувань церкви. Звільнення надавались два рази на тиждень: у будні з 17 до 23 годин, у неділю з 12 годин. Юнкери, що йшли у театр звільнялись до 0.30, але з обов’язковим пред’явленням квітка.
Для полегшення практичного вивчення артилерійської справи училище було забезпечено власною електростанцією, прожекторними установками, бездротовим телеграфом, особою артилерійською лабораторією, хімічними і фізичними кабінетами, музеєм артилерії, бібліотекою.
З початком І-ої Світової війни училище перейшло на штати військового часу з набором 500 юнкерів без збільшення штату по скороченій програмі навчання. Усього, з початку війни, було зроблено 12 прискорених випусків. Одним з таких випускників був рядовий 48-го піхотного полку І.Тімотієвич – майбутній генерал-лейтенант Радянської Армії, начальник Одеського артилерійського училища в 1946-1954р.р.
Після Жовтневої революції 1917 року історія училища була продовжена в радянський час новими поколіннями артилерістів.
5 травня 1919 року на базі старого училища були сформовані Треті радянські артилерійські Одеські командні курси. Першим начальником курсів був полковник російської армії Петрович, військовим комісаром – Михалов-Червень. Заняття продовжувалися недовго. Вже з липня 1919р. курсанти приймали активну участь у Громадянській війні.
23 липня 1922р. Одеські артилерійські курси були переформовані у Другу Одеську школу важкої і берегової артилерії з 4-х річним терміном навчання. У жовтні 1924р. Друга Одеська школа важкої і берегової артилерії перетворена в Одеську артилерійську школу.
24 березня 1932р. школа нагороджується Революційним Прапором ЦВК, який вручає особовому складу училища герой Громадянської війни командувач військами Української військової округи І.Якир.
16 березня 1937 року наказом Народного комісара оборони №36 школа була перейменована в Одеське артилерійське училище ім. М.В. Фрунзе, який приклав багато зусиль при формуванні школи. Випускники училища брали участь у бойових діях під радянсько-фінської війни, у боях біля озера Хасан та на річці Халхін-Гол.
Незважаючи на початок Великої Вітчизняної війни, училище у 1941 році зробило черговий випуск командирів артилерії великої потужності і направило їх у діючу армію. При підході німців до Одеси з курсанті училища був сформований батальйон з 3-х рот, а з викладачів сформували роту автоматників, як особливий резерв командування Одеського оборонного району. Були також сформовані дві батареї 122-мм і 203-мм гармат. Курсанти також забезпечували безперебійний зв’язок командування з усіма секторами оборони міста, а також несли службу по охороні залізничного вокзалу та інших важливих об’єктів.
31 липня 1941 року командування училища отримала наказ про негайну евакуацію в тил для продовження підготовки командних кадрів для фронту. 2 серпня 1941 року особовий склад зробив марш до міста Миколаїва, звідки ешелонами був відправлений на Урал. Там училище розташовувалось до 1944 року.
22 лютого 1944 року за заслуги перед Батьківщиною і вмілу підготовку офіцерських кадрів та в зв’язку з 25-річним ювілеєм училище було нагороджено орденом Леніна. 23 лютого 1944 року училищу було вручено Бойовий Прапор.
У грудні 1944 року училище повернулося до Одеси, а з 15 січня 1945 року почалися планові заняття.
У 1969 році рішенням виконкому Одеської міськради за заслуги училища при підготовці до оборони міста 1941 року, а також при його звільненні училище було нагороджено медаллю “За оборону Одеси”.
У 1969 році училище було переведено на вищий профіль навчання.
У 1993 році на базі училища сформовано два факультети Одеського інституту Сухопутних військ: артилерійський та ракетно-артилерійського озброєння.
У 1997 році артилерійський факультет переведено до Сумського інституту артилерії.
Одеське вище військове об’єднане
командно-інженерне училище ППО.
Училище було утворено наказом Наркома оборони СРСР №226 від 20 липня 1937 року, як Горківське училище зенітної артилерії РККА. До початку Великої Вітчизняної війни училище випустило понад 2 тисячі офіцерів-зенітників.
В роки війни училище знаходилось в місті Горькому – готувало офіцерські кадри для Червоної армії. Але училище і воювало. Так, у 1941 році дивізіон курсантів приймав участь в обороні Москви. У 1942 році училище двічі брало участь в обороні Сталінграду. Перший раз у якості піхотних підрозділах училище брало участь у вуличних боях. Згодом з залишків училища (379) було сформовано декілька зенітно-артилерійських батарей, які захищали переправу через Волгу в районі Сталінграду.
17 листопада 1945 року за видатні успіхи в підготовці висококваліфікованих кадрів для Червоної Армії, а також бойові заслуги перед Батьківщиною Постановою Президії Верховної Ради СРСР училище було нагороджено орденом “Вітчизняна війна “ І-го ступеню. За роки війни училище випустило біля 6000 офіцерів-зенітників, виховало біля 60 генералів Радянської Армії.
У липні 1949 року, на підставі Директиви Генерального штабу училище передислоковується до Одеси й одержує назву “Одеське ордена Вітчизняної війни зенітно-артилерійське училище Військ ППО країни”. У зв’язку з переходом училища на вивчення зенітно-ракетної техніки, 26 серпня 1959 року училище перейменовується у “Одеське ордена Вітчизняної війни військово-технічне училище Військ ППО країни”. Цю назву училище мало до 1965 року.
У 1965 році наказом МО СРСР від 23 липня училище перетворюється у вище і одержує назву “Одеське вище військове об’єднане командно-інженерне училище ППО”, одночасно училище переходить на підготовку іноземних військових спеціалістів.
У 1993 році на базі училища створено факультет тилу Одеського інституту Сухопутних військ.
Військові училища, які стали базою для факультетів ОІСВ, підготували одного маршала і понад 500 генералів. Це такі славетні імена, як двічі Герой Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу К.Москаленко (артилерійська школа, 1923 р.), двічі Герой Радянського Союзу генерал армії І.Черняховський (Одеська піхотна школа, 1924-1925р.р.), двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник танкових військ В.Архіпов (Одеське піхотне училище, 1931-1932 рр.), герой оборони Сталінграда Герой Радянського Союзу генерал-полковник І.Людников (Одеські піхотні курси, 1925р.) та інші. В стінах цих училищ було виховано близько 100 Героїв Радянського Союзу.
Серед вихованців училищ ОІСВ також відомі воєначальники сучасних Збройних Сил України: Міністр оборони України В.Шкідченко закінчив Одеське командне артилерійське училище у 1972 році; головний інспектор Міністерства оборони України генерал армії України В.Радецький, який першим у Збройних Силах України отримав це звання (Одеське загальновійськове училище у 1965 р.); начальник Генерального штабу ЗС України – перший заступник міністра оборони України генерал-полковник П. Шуляк (закінчив Одеське загальновійськове училище у 1965 році); Головнокомандувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник О.Затинайко (починав своє навчання у 1965 році в Одеському вищому загальновійськовому командному училищі), командувач військами Західного оперативного командування генерал-полковник С.Чернилевський (закінчив Одеське загальновійськове училище у 1965 році), а також генерали В.Горшколепов, М.Бондаренко, І.Колесников, А.Ковальов, Л.Гринченко, С.Слободяник, В.Телилим та багато інших.
За геройство і мужність, виявлені випускниками у роки Великої Вітчизняної війни, а також за успішну підготовку офіцерів у повоєнні роки, бойові прапори училищ, на базі яких сформований інститут, а саме Одеського вищого артилерійського командного училища ім. М.В.Фрунзе, Одеського вищого військового об’єднаного командного училища та Одеського вищого військового командно-інженерного училища протиповітряної оборони прикрашають п’ять бойових нагород колишнього Радянського Союзу: орден Леніна, орден Бойового Червоного Прапора, орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, медаль “За оборону Одеси”, сім нагород іноземних держав (Куба, Монголія, В’єтнам та Йємен).
Новітня історія Одеського ордена Леніна інституту Сухопутних військ починається з набуттям Україною незалежності.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №490 та Наказу Міністра Оборони України від 25 липня 1992 року № 133 на базі трьох одеських училищ - Одеського вищого військового об'єднаного командно-інженерного училища ППО (ОВВОКІУ ППО), Одеського вищого об'єднаного командного училища (ОВВОКУ) і Одеського вищого артилерійського командного училища ім. М.В.Фрунзе (ОВАКУ) був створений у 1993 році Одеський інститут Сухопутних військ (ОІСВ).
Сьогодні Одеський ордена Леніна інститут Сухопутних військ (почесне найменування введено Указом Президента України “Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам та установам” за № 1173 від 30.10.2000 року ) здійснює підготовку офіцерів командного та інженерного профілів для Сухопутних військ та тилу Збройних Сил України, фахівців ракетно-артилерійського озброєння (РАО). За короткий термін існування він став престижним військовим навчальним закладом нашої країни.
В інституті діє 7 факультетів: загальновійськовий, аеромобільних військ, ракетно-артилерійського озброєння, розвідки, післядипломної освіти, тилу та факультети підготовки офіцерів запасу і підготовки цивільних фахівців. На них готують командирів механізованих, артилерійських, танкових, аеромобільних, розвідувальних підрозділів, підрозділів спецпризначення, інженерів з ракетно-артилерійського озброєння, технічних засобів тилу, ремонту, начальників розвідки, служб РАО, фахівців служб тилу. На факультеті післядипломної освіти навчаються та підвищують свою кваліфікацію офіцери.
В інституті успішно функціонують 26 кафедр, 13 загальноінститутських та 13 факультетських, а також підрозділи і служби забезпечення навчального процесу. При інституті створені і функціонують науковий центр бойового застосування Сухопутних військ, військовий ліцей.
Професорсько-викладацький склад ОІСВ має великий досвід роботи у військах та вищих навчальних закладах, становить сьогодні 320 чоловік, 168 з яких офіцери, 152 – працівники Збройних Сил. Серед викладачів: 2 – академіка галузевих академій, 4 члени-кореспонденти галузевих академій, 10 докторів наук, 105 кандидатів наук, 11 професорів, 78 доцентів, 7 старших наукових співробітників. Багато офіцерів інституту проводять науково-дослідницьку роботу, працюють над дисертаціями.
Роботу з планування, організації та всебічного забезпечення діяльності інституту ведуть навчальний, науково-організаційний, стройовий, редакційно-видавницький, фінансовий відділи, відділи матеріально-технічного забезпечення і кадрів. Для забезпечення навчального процесу до складу інституту входять також бібліотеки, обчислювальний центр.
На базі ОІСВ постійно проводяться заходи в інтересах вищих штабів, в тому числі, збори керівного складу військ, конференції та семінари різного рівня. Вирішення цих та інших завдань забезпечує командування інституту: начальник ОІСВ генерал-лейтенант А.Троц, його заступники генерал-майор В.Мінасов, полковники – С. Бойко, В.Ройлян, В.Головань, В.Гончаренко, В.Водоп’янов, О.Якименко. Важливу роль у діяльності інституту відіграє вчена рада, до складу якої входять 40 чоловік із керівного, професорсько-викладацького складу, а також наукових співробітників, докторантів, ад’юнктів, слухачів і курсантів. Її також очолює начальник інституту – доцент генерал-лейтенант А.Троц.
У 1995 році інститут здійснив ліцензування напрямів підготовки військових фахівців. “Інженерна механіка”, “Менеджмент”, “Електромеханіка”. Згодом, у 1997 році, він пройшов акредитацію з вказаних напрямів підготовки курсантів. З 1998 навчального року загальновійськовий факультет, факультет аеромобільних військ та командно-штабний факультет приступили до підготовки військових фахівців у галузі знань “Військові науки”. З початку 2000 навчального року до них приєднався факультет розвідки. У 1999 році ОІСВ витримав акредитацію за ІІІ рівнем з трьох спеціальностей: “Колісні та гусеничні транспортні засоби”, “Організація технічного забезпечення військ (сил)”, “Організація тилового забезпечення військ (сил)”. У березні 2001 року було пройдено акредитацію на підготовку військових фахівців рівня бакалавра за напрямками підготовки у галузі “Військові науки”.
Основним критерієм визначення підготовки спеціалістів ОІСВ є службова діяльність у військах. Вона показує, що абсолютна більшість випускників успішно проходить етап становлення на посаді, вміло організовує бойову підготовку у частинах та підрозділах Сухопутних військ.
При складанні державних іспитів у ОІСВ використовується нова форма їх проведення у вигляді рішення комплексного кваліфікаційного завдання за фахом, що спрямоване перевірити професійну придатність випускників до виконання посадових обов’язків. У висновках Державних екзаменаційних комісій підтверджується, що якість підготовки військових фахівців в інституті є достатньо високою і відповідає вимогам і завданням, які вирішуються ЗС України на сучасному етапі.
Починаючи з 1993 року колективом інституту підготовлено та направлено у війська понад 4000 офіцерів (більше 5000 – з урахуванням військовослужбовців іноземних держав). В червні цього року до лав Збройних Сил інститут направив ще 350 молодих офіцерів. Серед них 5 золотих медалістів, 56 випускників отримали дипломи з відзнакою. Взагалі результати державних іспитів черговий раз показали високий рівень підготовки випускників інституту, загальний середній бал інституту за всіма формами державної атестації склав 4,31, що на 0,17 бала вище, ніж у минулому році (4,14).
Нинішнім часом інститут здійснює розробку навчальних планів і програм принципово нового покоління. Передбачається, що вони забезпечать органічну єдність військової освіти, науки та практики, випереджаючий характер навчання з урахуванням високого динамізму розвитку військової справи, технічного переоснащення сучасних військ.
За останні роки в інституті з’явилися нові спеціалізовані класи на факультеті розвідки. У короткий термін обладнані 10 аудиторій кафедри тактики і технічних засобів розвідки, які оснащені стендами, тренажерами, макетами технічних засобів розвідки, іншими наочними посібниками. Було завершене також обладнання лабораторії паливно-мастильних матеріалів на факультеті тилу. Комп’ютерами обладнані три навчальні аудиторії кафедри військової кібернетики та інформатики, де удосконалюється методика застосування технічних засобів навчання та електронної обчислювальної техніки.
В Одеському інституті Сухопутних військ курсанти мають змогу навчатися англійською, німецькою та французькою мовами. Наказом Міністра оборони України 14 серпня 1995 року було введене у дію тимчасове положення про постійно діючі на базі ОІСВ курси іноземних мов ЗС України. З червня 1995 року по цей час на них було підготовлено вже понад 110 офіцерів.
Практична підготовка курсантів і слухачів з виконання вправ стрільб та водіння бойових машин здійснюється в польових умовах у полку забезпечення навчального процесу. Курсанти отримують посвідчення “Водій автомобіля” (категорія “С”).
Навчально-матеріальна база інституту, що розташована у трьох містечках, включає 11 навчальних корпусів, у яких, в свою чергу, розміщуються 31 лекційний зал, 149 навчальних класів, 107 спеціалізованих класів, 30 лабораторій. Інститут має спорудження і місця для занять фізичною підготовкою і спортом.
У 1998 році ОІСВ відвідав командувач сухопутними військами Великобританії генерал Роджер Уілер. Він дав високу оцінку навчальному закладу. Незабаром інститут відвідали курсанти французької загальновійськової школи. Двічі у травні 1998 року та вересні 2001 року взвод курсантів факультету аеромобільних військ ОІСВ їздив до Великобританії, де брав участь у спільних україно-британо-польських навчаннях “Козацький степ-98” та “Козацький степ – 2001”. Курсанти гідно представили Україну, еліту її Збройних Сил, за що були нагороджені міністром оборони України, командувачем Сухопутних військ.
В Одеському інституті Сухопутних військ курсанти мають змогу не тільки отримати всі необхідні знання з обраної спеціальності, але й розвиватися духовно, естетично. З цією метою в інституті створені і функціонують 2 вокально-інструментальних ансамблі, гуртки художньої самодіяльності (вокальний, хореографічний, літературний та інші). До речі команда КВН “Пушкарі-ОІСВ”, широко відома не тільки в м.Одесі, а й в Україні, є неодноразовим призером та лауреатом багатьох, регіональних, всеукраїнських і міжнародних конкурсів КВН. В 2003 році команда в четвертий раз завойовувала Кубок Губернатора.
Особливе місце в ОІСВ посідає фізична підготовка. За роки існування Одеський інститут займав тільки призові місця на спартакіадах Збройних Сил України, з 1994-го – тільки перші і другі. Серед викладачів кафедри фізичної підготовки та спорту ОІСВ – 1 майстер спорту міжнародного класу, 6 майстрів спорту України, 3 кандидати у майстри спорту.
Кафедра виховала плеяду спортсменів-чемпіонів: курсанта О.Челпана – чемпіона ЗС України серед ВВУЗів з багатоборства ВСК, курсантів В.Іваннікова – чемпіона світу серед юніорів з гирьового спорту (срібними та бронзовими призерами на чемпіонаті світу серед юніорів з гирьового спорту стали курсанти ОІСВ К.Лагно, А.Говязов, Р.Шевчук, О.Шевченко), курсантів А.Дем’янова та О.Русавського – чемпіонів ЗС України серед ВВУЗів з військового п’ятиборства.
Старший викладач кафедри фізичної підготовки капітан Д.Полозенко – майстер спорту міжнародного класу з гирьового спорту, призер чемпіонату світу з гирьового спорту у 1998 році, 10-кратний чемпіон спартакіад Збройних Сил. Підготував для Збройних Сил України 10 майстрів спорту України, 4 призери чемпіонату світу з гирьового спорту. Кожний рік кафедра фізичної підготовки і спорту ОІСВ готує 3-4 майстри спорту України, 60-65 кандидатів у майстри спорту, більше 320 спортсменів-першорозрядників, більше 200 спортсменів ВСК. Так 1.06.2001р. старшина Доцяк М.Я. під час змагань на встановлення рекорду Світу з вправи “підйом переворотом на перекладені” показав результат 1003 рази і таким чином встановив новий світовий рекорд. Цей рекорд зафіксовано у “Книзі рекордів Гіннесу”.
В інституті діють секції з гирьового спорту, волейболу, міні-футболу, армреслінгу, багатоборства ВСК, пентатлону, настільного тенісу, боксу, рукопашного бою. Працює секція боротьби дзю-до для дітей військовослужбовців та працівників інституту.
Випускники ОІСВ – сильні, здорові, високоосвічені молоді офіцери, які продовжують пропагувати і поширювати здоровий спосіб життя у військах, жагу до самовдосконалення.
Не спрашивай, что сделало государство для тебя. Спроси себя: что сделал ты для государства...
Между прочим, хотелось бы заметить, почему в городе так тихо: военные - подневольные люди!!! Они НЕ МОГУТ вот так просто взять и выйти на улицы с акциями протеста!!! НУЖНО ЧТО-ТО ДЕЛАТЬ!!!
Не спрашивай, что сделало государство для тебя. Спроси себя: что сделал ты для государства...
Yur@_B, понимаеш.. в основном количестве присутсвующих до лампочки институт...здесь в основном как раз те кто хотит снести его к чертовой матери и дело с концом , да и посмотрев 7 постов выше я сен уровень способности к общению , а вооще вроде появилась надежда что его оставят в покое
sss , НО ВЕДЬ НЕЛЬЗЯ ЖЕ ПРОСТО ТАК СИДЕТЬ И МОЛЧАТЬ? Я ПОНИМАЮ, ЧТО СДЕЛАТЬ ЧТО-ЛИБО НЕ СОВСЕМ ВОЗМОЖНО, НО ХОТЯ БЫ ФОРМИРОВАНИЕ ОБЩЕСТВЕННОГО МНЕНИЯ, ИЛИ КАК...
Не спрашивай, что сделало государство для тебя. Спроси себя: что сделал ты для государства...
да какое общественное мнение ???!! здесь 90% из детского сада !общественое мнение выясняют на улице целенаправленым опросом.... тебя интересует мнение 10-летнего ребенка ?? меня нет!
sss, прости, не согласен, здесь живут все, от мала до стара. Забеги хотя бы назад, в тему про Молодежный совет. Там далеко не молодежь пишет, поверь на слово...
Не спрашивай, что сделало государство для тебя. Спроси себя: что сделал ты для государства...
Люди, ну неужели всем едйствительно похRRRен на то, что сухопутку прикроют, а все, что от нее останется, продадут??
Не спрашивай, что сделало государство для тебя. Спроси себя: что сделал ты для государства...
Yur@_B,
и что же ты предлагаешь?)
а я свою подпись оставил против переноса института :crash:
скорей всего до лампады наше мнение... у нас нынче не правительство а сплош семейный подряд... че спрашивается родствеников подставлять ?? мало того что родственые связи так и ламеры сплошь! ТЬФУ ! бля противно смотреть новости...
да пускай закрывают,там говорят новый район будут строить,чем плохо? :buden:
а что хорошего ???только без общих фраз . а конкпетно! чем это хорошо для тебя , меня . города , других одесситов , для страны , для района , области ?/// кокретно!то что землю продадут , деньги свиснут , проедят , пустят на голые проэкты , отмоют и тоже свиснутя в этом ничего хорошего не вижу
кто скажет КОНКРЕТНО что в этом хорошего , если институт закроют , землю продадут . построят элитные дома по 1000 баксов за 1 кв.м. КОМУ ОТ ЭТОГО ЛУЧШЕ СТАНЕТ ????
моё предположение:ам говорят новый район будут строить
"Элитный Жилой Комплекс.." ля ля ля... банально..!
Ваши права
Тема: 
Ответить с цитированием
Социальные закладки