На підтвердження своїх доводів заявник долучив до заяви ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2012 року, постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року, ухвалених за результатом розгляду, на його думку, аналогічних справи, де по-іншому застосовано вказані норми матеріального права.
Ураховуючи те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд, є такою, що не містить остаточного вирішення спору у справі та в якій не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, то на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.
Постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року не є рішенням суду касаційної інстанції, та на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої
статті 355 ЦПК.
Із доданих до заяви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2012 року, випливає різне визначення предмета регулювання правових норм, різні підстава та зміст позовних вимог й різні фактичні обставини у порівнянні з судовим рішенням, про перегляд якого подається заява.
Згідно зі
ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно із вимогами вищевказаної норми є підставами для перегляду судового рішення, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Социальные закладки