Тема: 
Правосудие по одесски-Печерский суд отдыхает!!!
ДОПОВНЕННЯ ДО КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
від 13.11.2008р. на неправосудний вирок від 17.04.2008р. та
на ухвалу Апеляційного суду Одеської області
від 14.10.2008р.
Приморським районним судом м. Одеси у відношенні мене Драціон Володимира Васильовича, винесено завідомо неправосудний вирок від 17.04.2008р., який винесений з порушенням норм кримінально-процесуального судочинства, суперечить діючому законодавству України та порушує мої, передбачені Конституцією та законами України, права з наступних підстав:
З моменту дорожньо-транспортної пригоди по дату винесення завідомо неправосудного вироку відсутнє місце події - пішохідний перехід.
Відповідно п.2.3. Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, Затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.95 р. N 21 Подвійні зупинки улаштовують тільки тоді, коли вони обслуговують декілька маршрутів одного виду транспортних засобів з сумарною частотою руху більш як 30 одиниць за годину.
До такої зупинки належить й зупинка, розташована на вул. Дніпропетровська дорога, вугол вул. Марсельської в напрямку зі сторони міста. Згідно електронного довідника Одеси ДубльГИС на цій зупинці зупиняється 10 видів транспорту, частота їх руху становить 15хв.- 20 хв.
Довжина посадочної площадки при зчленованому типажі маршрутних транспортних засобів становить при подвійній посадочній площадці 45 метрів.
П. 3.14 Правил у разі розміщення автобусних і тролейбусних зупинок за перехрестям відстань від посадочної площадки до пішохідного переходу повинна бути не більше 5-10 метрів.
Із вище викладеного випливає, що Антонова Л.А. перебігала поїжджу смугу в недозволеному місці, та своїми діями спричинила дорожньо-транспортну пригоду.
Про відсутність місця події - пішохідного переходу (за яке мені суд виніс два завідомо неправосудні вироки від 17.04.2008р. по одній і тій же справі), суду було відомо з моменту надходження сфальсифікованої справи до суду, але ніякі заходи на протязі всього розгляду справи не приймались.
Дізнання по справі велось з порушенням норм Кримінально-процесуального кодексу України, справу було порушено через 1,5 місяці після подій, яка сталася 20.10.2001р., а кримінальну справу порушено 5.12 .2001р. року, що суперечить вимогам ст. 108 КПК України, де передбачено 10 денний термін, який ніким не може бути змінено.
Відповідно ст.120 КПК України досудове слідство повинно бути закінчено в двохмісячний термін, але фактично досудове слідство велось на протязі 1,5 років з 05.12.2001р. по червень 2003р. Вище викладеному є підтвердження в матеріалах справи - копія талону водійського посвідчення серія ОІА № 370801 на якому є відмітки слідчої Супруненко О.П. про продовження строку дії талону по 20.05.2002р.(на протязі семи місяців).
19.03.2003 року слідчим СВ по ДТП СУООУ УМВС України в Одеській області О.П. Супруненко винесено постанову про притягнення мене в якості обвинуваченого, копію постанови мені не вручили, чим порушили моє право на захист та оскарження, що суперечить вимогам ст. 59 Конституції України та КПК України.
В ході слідства слідчим СВ по ДТП СУООУ УМВС України в Одеській області О.П. Супруненко 19.03.2003р. було винесено заочну, неправосудну постанову про взяття мене під варту, яка не відповідає положенням ст. 148 КПК України. З винесеною постановою ознайомлений не був чим було порушено моє право на оскарження завідомо неправосудної постанови.
Так слідчий Супруненко. О.П. вступивши у змову з суддею Суворівського районного суду м. Одеси Журіком В.Ф. 19.03.2003 року виніс заочну злочинну постанову про взяття мене під варту, при тому що я не був в розшуку, маю постійне місце мешкання, не судимий не приводимий, та здійснював догляд за батьком - інвалідом І групи. Копія постанови про взяття мене під варту мені була вручена після моєї заяви - 26 липня 2003 року.
В ході виконання злочинної постанови про взяття мене під варту від 19.03.2003р.
працівники Хмельницького райвідділу Малиновського району під керівництвом слідчого Супруненко О.П. незаконно вторглися до мого житла, та нанесли мені та членам моєї сім`ї тілесні пошкодження чим порушили моє право громадянина України на недоторканості житла ст. 30 Конституції України, а також моє право та право членів моєї родини на життя, повагу гідності, свободу та особисту недоторканість, передбачені ст.27, ст.28, ст.29 Конституції України.
Так злочинною постановою про взяття мене під варту винесеною 19.03.2003 року скористались працівники Хмельницького райвідділу Малиновського району під керівництвом слідчого Супруненко О.П. та начальника слідчого відділу СВ по ДТП СУООУ УМВС України в Одеській області Стеценко П. для незаконного вторгнення до мого житла (через паркан), без пред"явлення належних документів.
При проникненні в моє помешкання мені-інваліду було нанесено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому сьомого ребра зліва, нанесено тяжкі тілесні ушкодження здоров"ю мого батька, Драціон В.М., внаслідок чого батько помер, та побито мою матір Драціон Л.Ю.
За цією злочинною постановою суду мене було відправлено в ОСІ-21, де я перебував з 14.04.2003р. по 05.05.2003р. На мої неодноразові звернення в ОСІ-21 про проведення медичної експертизи з приводу мого побиття та надання медичної допомоги мені було відмовлено, на що в матеріалах справи ОСІ-21 вказується, що нібито проводилось мені медичне освідчення, документи є підробними й особи, які склали цей висновок повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
В 2003 році мені стало відомо про проведення технічної та трасологічної експертизи, чим було порушено моє право на захист на подачу заяв, клопотань та відводів експертам, право прохати про постановку перед експертизою питань, давати експерту пояснення - ст. 197 КПК України. Так як у мене були обґрунтовані підстави для відводу експерта Мокарова А. по аналогічній експертизі, яка була опротестована заступником Генерального прокурора України Д.А.Ветохою.
У червні 2003 року справу було передано до Суворівського районного суду м.Одеси для розгляду по суті судді Алєксєєву В.А. Суддя порушив моє право на захист та участь у попередньому розгляді справи, - не повідомив мене у встановленому законом порядку про день та час розгляду справи, чим порушив моє право на захист ст. 59 Конституції України, і перевів мене з статусу обвинувачуваного до статусу підсудного - ст. 19 Конституції України.
З моменту порушення кримінальної справи та до винесення вироку суду по справі слідчим СВ по ДТП СУООУ УМВС України в Одеській області О.П. Супруненко суддями: Суворівського районного суду м. Одеси - Журіком В.Ф. та Алєксєєвим В.А., Приморського районного суду - Кушніренком В.С. порушували мої права на захист, вибір захисника, всебічний повний та об’єктивний розгляд справи, та чинили на мене тиск, чим порушили норми ч.2 ст.62, ч.1 ст.59 Конституції України та статей 21 і 22, Кримінально-процесуального кодексу України. Про скоєні порушення, які тягли за собою злочини проти правосуддя я неодноразово подавав до суду заяви про скоєні злочини, зауваження на протоколи судових засідань, але вони у встановленому порядку судом не розглядались.
Так на час передачі до Суворівського районного суду кримінальної справи головуючим суду був суддя Журік В.Ф., який скоїв злочин у відношенні мене та моєї сімї. На протязі року суддя Алєксєєв В.А., затягував процес - не проводив жодного судового засідання. На підставі злочину проти правосуддя мною було заявлено відвід всьому складу Суворівського районного суду, що не було відображено в протоколі судового засідання, який сфальсифікував суддя Алєксєєв В.А. на що мною було подано зауваження на протокол судового засідання.
24.06.2004 р. справу було передано до Приморського районного суду м.Одеси судді Кушніренко Ю.С., який скоїв злочин проти правосуддя: провів попереднє судове засідання без моєї участі та сфальсифікував протокол судового засідання - нібито я був у встановленому законом порядку повідомлений про дату та час розгляду справи.
На що мною була подана заява про відвід з письмовими доказами (конвер з датою та часом отримання за підписом поштарки), та долучено до заяви про відвід судді Кушніренко взв"язку з його предвзятісттю та погрозами стосовно мене, в матеріалах справи е заява моя та адвоката Корнейчука В.З с проханням проведення попєреднього судового засідання за участю адвоката Корнечука В.З. та мене. В подальшому суддя Кушніренко Ю.С. на протязі трьох судових засідань погрожував та чинив тиск на мене інваліда ІІ групи з метою відмови від захисника Корнійчук В.З., посилаючись на підложний документ від імені адвокатського об"єднання "Казус" про мою нібито відмову від адвоката Корнійчука В.З., всупереч ст.61- ст.61 прим.1 КПК України.
27.06.2003р. мною було подано заяву до канцелярії по кримінальним справам Суворівського районного суду про вимагання захисником Корнійчуком В.З. додатково грошей у розмірі 250 длларів США, крім тих що йому було оплачено моєю сестрою Константиновою Н.В., та про його відмову в наданні мені захисту. Ця заява приблизно в жовтні-листопаді 2004 року була знищена суддею Кушніренко Ю.С. з матеріалів справи, оскільки опис справи з 258 по 456 аркуш , том 1, відсутня по теперішній час за що суддя повинен нести кримінальну відповідальність за підробку та фальсифікацію справи. Незважаючи на мої неодноразові заяви про призначення мені, згідно ст. 59 Конституції України, захисника суд не призначав, а законно обраного мною адвоката не долучав до справи і не відводив від справи, згідно ст.61- ст.61 прим.1 КПК України.
На мої неодноразові заяви про призначення мені захисника та призначення моєї матері як захисника (ст.44, ст.47 КПК України) суд не реагував. Чим не виконував вимоги ч.2 ст.62 Конституції України та статей 21 і 22 Кримінально-процесуального кодексу України, якими передбачено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину. Своїми діями суд фактично поклав на мене обов’язок доказування своєї невинуватості.
В травні 2007 року я знаходився на лікуванні в КУ "МКЛ № 11" м. Одеси в звязку з операцією на правому коліні - видалення мініску. Вцей час в апеляційному адміністративному суді слухалась адміністративна справа за моїм позовом до прокуратури області та міста Одеса та особисто до прокурора Ромазової Т.М. Мої інтереси в цьому судовому засіданні представляла Грачова О.П., яка в судовому засіданні за головуванням судді Громік Р.Д.(справа № 2а-302/07), в присутності відповідача - прокурора Ромазової Т.М. під технічний запис заявила про моє перебування на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КУ "МКЛ № 11" м. Одеси, а також за моєю заявою лікарня повідомляла суд про моє лікування в даному закладі.
Прокурор Ромазова Т.М. є державним обвинувачем по сфальсифікованій кримінальній справі за моїм обвинуваченням. не зважаючи на це суддя Кушніренко Ю.С., прокурор Ромазова Т.М., та адвокат Васильєва Н.Н., про яку мені не було відомо, виносили завідомо неправосудні постанови про доставку мене до суду шляхом приводу, про що мені стало відомо від дільничного Хмельницького райвідділу УМВС України в Одеській області, на що мною була подана заява про скоєний злочин проти правосуддя суддею, прокурором та адвокатом, та мотивований відвід судді, прокурора, адвоката.
При цьому відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний є вільним у виборі захисника своїх прав. Тому особа, яка провадить дізнання, слідчий та суд повинні забезпечити право вільного вибору захисника. Право на вільний вибір захисника мені надано не було.
Відмова від захисника (крім випадків, передбачених ч.3 ст.46 КПК) може бути прийнята в будь-якій стадії процесу і лише за ініціативою підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Розглядаючи заяву підозрюваного, обвинуваченого, підсудного про відмову від участі в справі захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий або суд повинні з'ясувати, відмовляється він від захисника і буде самостійно здійснювати свій захист чи бажає замінити його іншим. В останньому випадку необхідно надати йому можливість замінити захисника. Як видно з матеріалів справи та доводах викладених в касаційній інстанції право заміни захисника мені не надавалось
На протязі чотирьох років суддя Кушніренко Ю.С. навмисно затягував процес, не з’являвся в судове засідання, на що в матеріалах справи є численні заяви, не з"являвся прокурор Ромазова Т.М., не призначались захисники, в т.ч. й моя мати Драціон Л.Ю. за моєю заявою, не викликались свідки, а також судом приймалися брехливі, суперечні свідчення Антонової Л.А., яку суд на протязі більше року в суд не викликав. Мої багаточисельні відводи судді Кушніренко Ю.С. в установленому законом порядку не розглядались. На протязі судового розгляду справи, суд здійснював на мене тиск з метою незаконного винесення вироку та використання до мене амністії.
17.04.2008р. після законодавчо не обґрунтованого 1,5 річного досудового слідства та 6 років розгляду кримінальної справи, з них 4 роки Приморським районним судом м. Одеса у змові з прокуратурою Приморського району у відношенні мене був винесений завідомо неправосудний вирок, яким визнано мене винним по ст. 286 ч.2 КК України та призначено мені покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом терміном на три роки та об’явлено мені амністію.
При винесенні вироку від 17.04.2008р. суддя Приморського районного суду Кушніренко В.С. позбавив мене права на виступ в судових дебатах та не надав мені останнє слово, чим позбавив мене прав, передбачених п. 4 ст.318 КПК України, де чітко викладено: обмеження тривалості судових дебатів при викладені підсудним або його захисником доводів по пред'явленому обвинуваченню не допускається. Ненадання підсудному можливості брати участь у судових дебатах при відсутності захисника, а також ненадання йому останнього слова є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
С
Ответить с цитированием
Социальные закладки