Конфедерація Польщі та України: мрія чи реальність

[Олег Макаренко]

Джерело http://frontnews.eu/ua/news/details/64561

Жорстока війна в Україні триває вже понад півтора року. Одразу ж після вторгнення російських окупантів Європейський союз ініціював безпрецедентні програми підтримки українського народу, вставши з українцями пліч-о-пліч у цій доленосній битві за свободу, демократію та європейське майбутнє України.

Європейці розуміють, що якщо впаде Україна, то наступною жертвою путінської агресії стане одна з країн Східної Європи. І якщо 2008 року, коли Росія розв'язала агресію проти маленької, але хороброї Грузії, Європейський союз виступав за збалансований підхід до вибудовування відносин з Москвою, сподіваючись умовити кремлівські еліти слідувати відповідальній міжнародній поведінці, то зараз ЄС демонструє небачені раніше єдність і солідарність у питанні допомоги Україні.

Де-факто українці вже стали частиною великої європейської сім'ї. І немає жодних сумнівів у тому, що найближчим часом цей статус буде формалізовано. Зміцнюються зв'язки по лінії ЄС-Україна, а також її двостороннє співробітництво з прикордонними державами Євросоюзу. Важко переоцінити значення Угорщини, Польщі, Словаччини та Румунії у сприянні українському народові в боротьбі з російськими окупантами, що вторглися.

З урахуванням їхнього географічного положення вони фактично замикають на себе логістичне забезпечення військової допомоги з боку НАТО, яка двадцять чотири години на добу безперебійно працює на перемогу України. По суті, залізничні й автомобільні артерії країн Східної Європи, особливо Польщі, та України пов'язані в єдину транспортну систему.

Серед східноєвропейських країн Польща відіграє особливу роль у підтримці України, вона самовіддано відстоює інтереси українського народу на міжнародній арені.

Професор Вроцлавського університету Якуб Борніо у статті «Poland: Ukraine's Crucial Hinterland» (Польща: ключовий тил України) для американського аналітичного центру «Джеймстаунський фонд» чітко окреслив позицію Варшави в російсько-українському конфлікті.

«Варшава розглядає триваючу російську великомасштабну військову операцію в Україні як загрозу національній безпеці Польської держави», - написав Борніо, наголосивши, що географічне положення Польщі має виняткове значення для безпеки східних кордонів НАТО і колективних зусиль Заходу з підтримки України.

Польський народ виявляє воістину родинну турботу про українців. На початку війни мільйони громадян постраждалої від кривавого конфлікту України змогли знайти надійний притулок у саме в Польщі.

І, мабуть, у самій Україні відчувають щиру вдячність до польського народу. Не можна виключати, що польсько-українська кооперація, заснована не тільки на спільних історичних традиціях і досягненнях, а й на спрямованих у майбутнє схожих надіях і сподіваннях, цілком може розвинутися у щось більше, у набагато тісніший формат міждержавної інтеграції, ніж добросусідство, яке вирізняє Київ і Варшаву на сучасному етапі двосторонніх відносин.

«У майбутньому між нашими народами не існуватиме жодних кордонів - політичних, економічних і - що дуже важливо – історичних», - заявив президент України Володимир Зеленський на прес-конференції з лідером Польщі Анджеєм Дудою 5 квітня 2023 року під час свого візиту до польської столиці.

Українці, судячи з усього, поділяють погляди свого лідера. Так, результати опитування громадської думки українського населення, проведеного 19 грудня 2022 року Центром діалогу імені Ю. Мєрошевського (Польща) у співпраці з фондом «Info Sapiens» (Україна), свідчать, що 72% українських респондентів назвали поляків «особливо близьким у культурному відношенні» народом. Крім того, 61% опитаних заявили, що замок міста Кам'янець-Подільський, римо-католицькі костели, низка палаців та інших історико-культурних об'єктів належать до спільної польсько-української спадщини.

Шляхетна допомога Польщі українським біженцям, вимушеним рятуватися від жахів розв'язаної Путіним війни, надала потужного імпульсу подальшому зближенню двох народів. Так, в інтерв'ю українському виданню «Громадське ЮА» біженка Тетяна Іванська, яка разом зі своїми дітьми виїхала до Польщі після початку війни, щиро подякувала полякам за гостинність і підтримку:

«Мої діти навчаються в школі. Ми можемо подорожувати, познайомилися з цікавими людьми. Не втомлююся дякувати Польщі за всі можливості».

Ще одна переселенка з України Олена в бесіді з українським виданням «Робота ЮА» підкреслила, що «поляки і українці добре розуміють один одного». За її словами, вона змогла знайти роботу в Польщі і з задоволенням відзначила людське ставлення польських роботодавців до підлеглих.

«Я працювала в сімейному ресторані, при якому був готель. Штат не дуже великий. Приїхала і давай, знаєте так, пахати! Щоб грошей більше заробити. Але довго ж так не протримаєшся. Тут менеджерка побачила, що я вже зовсім без сил. Каже: «Бери вихідні, і годин я тобі менше поставлю. Будеш добре працювати, краще премію тобі додам. Тож заробиш ти свої гроші».

Особистий досвід Олени підтверджується результатами дослідження агентства зайнятості «Gremi Personal», згідно з яким 51,1% українців після переїзду до Польщі вдалося поліпшити свій рівень життя.

В рамках розвитку позитивного відношення українського суспільства до Польщі представники польської експертної та академічної спільноти далеко вже не перший рік займаються науковими дослідженнями історичних зв'язків двох держав.

Зокрема, професор Пьотр Крол у статті «Польська історія та українська історія дуже часто переплітаються» пише, що соціокультурна конвергенція між Польщею як представницею західної цивілізації та Україною, яка, на його думку, належить, до східної культури сягає епохи Середньовіччя. Сусідство двох країн сприяло розвитку взаємних контактів і двосторонньому впливу.

Крол наголосив, що «західна культура ставала дедалі привабливішою для українців», і особливо помітно ця тенденція проявилася серед населення західних областей сучасної України, а потім - поширилася і на всю територію країни. Не будемо забувати, що значна частина території сучасної України впродовж кількох століть входила до складу єдиної з Польщею держави - Речі Посполитої.

Президент Зеленський у своїй уже згаданій раніше «варшавській промові» зазначив, що на порядок денний постало питання не тільки зміцнення культурних, гуманітарних та економічних зв'язків, а й удосконалення політичних механізмів взаємодії двох країн.

Слова українського лідера співзвучні заявам і представників польської політичної еліти. Так, голова правлячої партії «Правда і справедливість» Ярослав Качинський, який об'єднав довкола себе польських правих консерваторів, ще в червні 2022 року висловив думку, що «сьогодні існує повний шанс створити щось абсолютно нове, нову якість не тільки у відносинах між Україною і Польщею, але, можливо, й у європейській геополітиці».

Настільки сміливі прогнози виходять від людини, яку називають одним з найвпливовіших політиків у Польщі, та підтверджують курс його партії на зміцнення політичного і економічного впливу Польщі та її остаточну трансформацію в один із центрів сили на європейському континенті. При цьому партія Качинського спирається на доленосні віхи спільної польсько-української історії.

У своїй статті під назвою «Старший брат чи стратегічний партнер? Політика Польщі щодо України після вступу до Євросоюзу» науковий співробітник кафедри Східної Європи Варшавського університету Адам Бальцер зазначає, що «Правда і справедливість» на чолі з Качинським ґрунтується на ідеологічних конструкціях, «кресінтіменталізму», - ідеалізації історичного періоду, коли Польщі належали Східні Кресівські, - землі, які входять до складу нинішніх України, Білорусії та Литви.

А у якому саме вигляді Варшаві та Києву вдасться відтворити формат наддержавного утворення, що колись існував, - питання дискусійне, на яке однозначної відповіді на даний момент бути не може.

Ми не візьмемося зробити однозначний прогноз щодо верхньої точки польсько-української інтеграції. Але взаємне прагнення Варшави і Києва до глибокої кооперації в усіх сферах суспільства підкріплюється військовим союзом двох держав проти російської агресії.

Чи може статися так, що українці та поляки скріплять свій союз створенням єдиної держави? Спільність історико-культурної спадщини двох країн, що найяскравіше проявляється на Західній Україні, і тотожність поглядів на майбутнє роблять предметом європейського політологічного дискурсу питання об'єднання Польщі та України. Якщо прогноз Ярослава Качинського стане реальністю, то геополітичний ландшафт Європи кардинально зміниться, а ми станемо свідками і живими учасниками нової політичної ери європейської цивілізації.