Тема: 
ДОПОМОГА ДІТЯМ-СИРОТАМ.
Перебуваючи на різних форумах, я побачив стільки словесної полови, що просто диву даєшся. В країні, яка стоїть на краю прірви, люди проводять стільки часу в пустій демагогії на різні теми. Але ж американці зробили Інтернет для вирішення конкретних справ, а ми з нього робимо те, що вже зробили з «соціалізмом», «демократією», «лібералізмом». Все, що попадає в руки людей з культурою «рашен», перетворюється на сурогат. Одночасно від нас виходить стільки патетики та пафосу, що просто диву даєшся з такої невідповідності. Ми свою молоду державу проговорили. При чому це стосується всіх частин національного спектру. Починаючи від національно налаштованих пустобрехів типу Яворівського з початку 90-х до тупого читання підсунутих текстів відомого бандюка.
Зайдіть на форум «Свободи», де примітивно словесно змагаються на словах, як і хто більше любить Україну. Ось і на «Острові» з’явилася відповідна тема «про Родину», де продовжується все те ж словесне самовдоволення від чесання віртуальним язиком. Та й на інших "брехайлівках" не краще. Тому я й хочу цією темою зробити хоч якусь користь з перебування на форумі та поставити на вид реальність ваги перебуваючих тут громадян України. В реальних справах проявляється суть людини. Але найголовніше буде в тому, що ми зробимо реальну корисну справу цим форумом. Отже побачимо, на що ми варті. До речі, і іноземцям теж можна в якійсь мірі підключитися до цього.
Визначення мети акції. Головна – соціальна допомога дітям-сиротам. Побічна – спасіння професійних кадрів України, в якої скоро на десять політологів та моделей буде менше одного фрезерувальника.
Метод вирішення проблеми. Громадським тиском на виконавчу владу примусити її приступити до виконання. Я особисто цим займаюся вже біля десяти років, але далі отримання поглажування по голівці (який ти молодець, що цим займаєшся) від владних паразитів справа не пішла. Машинобудівний проект, який я приготував для цього, морально старіє, директори залишків заводів вже й не надіються знайти десь молодого толкового токаря, а випускники сиротинців поповнюють ряди знедоленого та в відчаї нашого народу.
Я готовий організувати координацію ваших зусиль, якщо вони з’являться. А зараз пропоную вашій увазі деякі попередні зусилля по цій справі.
«Міністрові праці та соціальної політики від інженера ….
Звертаюся до вас по рекомендації віце-прем’єра України п. Табачника Д., хоча піднята мною проблема стосується і Міносвіти та Мінпромполітики. Україна все більше втрачає свої позиції машинобудівної держави. Якщо технології та конструкторські розробки можна буде якось оновити за рахунок іноземних інвестицій, то робочі кадри відновити з часом все буде важче. Ми втратили ціле покоління машинобудівників. Вже зараз оживаюче виробництво стикається з катастрофічним дефіцитом молодих робітників. Тому без всяких зволікань потрібно організувати передачу знань та досвіду від пенсійних залишків молодим людям. Нинішні міносвітні ПТУ цю проблему не вирішать ні по кількості, ні по якості. І проблема не тільки в фінансах, а, головне, в малоінтелектуальному кадровому потенціалі, починаючи з міністерства і закінчуючи п’яничкою-наставником на 1000 грн біля верстата. Поки ця навчальна галузь буде керуватися по-совковому Міносвіти, вона буде відірваною від справжнього виробничого життя. І тому буде випускати малокваліфікований напівфабрикат.
Маючи досвід машинобудівника з 1961 року, я твердо переконаний, що готувати кадри потрібно тільки в реальному виробництві. І вчити їх повинні кращі інженери, токарі чи фрезерувальники, які мають позитивний досвід реального виробництва, а не випадкові вчителі, які нічим себе не проявили в реальному виробництві. На попередньо пропоноване потрібні гроші, технології та інноваційні конструкторські розробки. Держава повинна на це не скупитися, інакше скоро будемо завозити і ложки з технічно відсталої Туреччини.
В країні є також проблема з майбутнім дітей-сиріт, які закінчують інтернати. Держава просто викидає їх непідготовленими в самостійне життя без належної кваліфікації та роботи, часто без житла та відсутності достатньої підтримки. Ми повинні їх забезпечити хоча б хорошою кваліфікацією для їх гарантованого входження в доросле життя.
Для вирішення цих двох проблем я пропоную хоча би в масштабах Києва організувати виробничо-навчальне підприємство, куди необхідно стягнути достойні технології та відповідні кадри. Нехватка бюджетних коштів може дотуватися виробництвом Поконкурентноздатної продукції. І не треба ховатися бездарам-чиновникам за бюрократичні пункти законів про “некомерційність навчальних закладів”. Потрібно діяти на кінцеву мету, звільняючись від подібних чиновників та змінюючи гальмівні закони. Особисто я готовий передати для цієї мети крім свого досвіду ще й відповідний інноваційний проект сучасної конкурентноздатної продукції, яка вже майже готова в металі і пройшла перші експлуатаційні випробовування. Її треба довести до дослідного виставкового зразка і провести маркетингові дослідження на спеціалізованій виставці ( директор Експоцентру п. Марценюк готовий для дітей-сиріт це зробити безкоштовно).
Подібна пропозиція передана Секретаріатом Президента (п. Биструшкін ) в Міносвіти, але, на мою думку, якщо в них не забрати ПТУ, то ці чиновники, які в очі ніколи не бачили виробництво, доведуть до краху цю галузь. Отже прошу – дайте нам постарівшим фахівцям можливість передати досвід онукам.
28.08.07р. інженер Некоз Р.С.»
Цитати з відповіді Мінпраці за №763/021/106-07 від 27.09.07 року.
Крім маси теоретичних викладок про те, як вони повинні працювати на поліпшення ситуації з кадрами даю лиш викладки по суті листа:
«Проблема, порушена в вашому листі, є на сьогодні край важлива та актуальна для нашої держави і ми вдячні за Ваше небайдуже ставлення та намагання взяти в участь в її вирішенні.»
«Зміст Вашого листа підтверджує наявність вищезазначених проблем, але одночасно направлений на вирішення декількох конкретних завдань, а саме:
- створенню в Києві (чи іншому місті) сучасного виробничо-навчального підприємства для підготовки кваліфікованих виробничих кадрів;
- підвищення соціального захисту дітей-сиріт шляхом забезпечення їх продуктивної занятості;…
По результати розгляду піднятих вище питань в державних структурах Вам буде повідомлено додатково.»
Крім цього були звернення до чергового уряду Тимошенко з пропозиціями для цього використати збанкрутілий завод «Арсенал» чи невикористовувані державою технологічні потужності в/ч А 2070. Але паразитичні державні структури так і не проявили бажання вирішувати вказані вище проблеми. Відповіді по суті автор пропозиції так і не отримав по цей день.
Для учасників форуму пропонується взяти активну участь в вирішенні цих проблем шляхом тиску на відповідні державні структури. Цей тиск можна організувати надсиланням особистого листа до Віце-прем’єрів Семиноженка чи Тигіпка з постановкою відповідного питання - чому державні структури не займаються вказаними вище проблемами дефіциту кадрів та допомоги дітям-сиротам, чому не приймають допомогу в цьому від громадян, які вболівають за це?
Надіслані листи та відповіді на них можна публікувати в цій темі.
Адреси відповідних структур наводжу:
Кабінет міністрів, Грушевського 12/2, Київ, 01008
Для Семиноженка – по питанню дітей-сиріт;
Для Тигіпка – по питанню дефіциту кадрів.
Містерство праці та соцполітики, Еспланадна, 8/10, Київ, 01001.
Результатом попереднього ми перевіримо себе кожен на жлобство чи ідіотизм в визначення давніх греків (ідіот – людина, яка живе виключно для себе та навколо себе) та перевіркою, чи є в нашій поки що сурогатній державі так необхідне ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.
Ответить с цитированием
, если знать теорию ...
Сообщение от фокс
), токарю - универсалу
Социальные закладки