| ||
По США на автомобілі. Арізона та Юта. Марсіанські хроніки. Частина перша.
Отже, березень, захід США. В Аризоні треба побувати, щоб побачити Великий Каньйон. А потім побувати ще раз, щоби побачити його знову і знову. Це місце де немає часу. Є небо, є повітря (чи його нема?) і камінь. Моя любов до каменю у Великому Каньйоні досягає найвищої точки насолоди.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
В Аризоні є ще одне місце, куди колись прилетів великий камінь. Тепер лишилася велика яма.
Один заповзятливий чоловік купив цю ділянку землі, сподіваючись знайти золото, але потім знайшов щось більше.
З'ясувалась природа походження вирви, одночасно було відкрито невичерпне джерело доходу для нього та його майбутніх поколінь.
Meteor Crater – це не державний парк.
Кратер зберігся добре через посушливий клімат. У березні холодно, дме дуже пронизливий вітер.
Чому дорогу не можна було зробити прямою?)))
Напевно, щоб фотографії виходили краще )
В Кратер їздять в основному з міста Флагстафф, що в тій же Арізоні. Там справді зручно зупинитися на ночівлю.
Симпатичне західне провінційне містечко.
Поки моя Дашка забіглала в крамницю, щоб купити якихось смаколиків в дорогу, я заправив машину і біля заправки побачив незвичне дерево.
І щоб це могло бути?
На дереві висіли черевики)))
Походження настільки дивного використання взуття ми так і не з’ясували ))
Вирушили далі.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Далі по дорозі нас чекало місто Пейдж.
Пейдж – це теж Арізона, тільки північна. Тут знаходяться Глен Кеньйон, Каньйон Антилопи та Підкова. Ми ще й Долину Монументів захопили, але все по порядку.
На в'їзді до міста знаменитий міст – дамба Glen Canyon. Можна просто проїхатися мостом, можна зупинитися на ньому, щоб зробити кілька фото, можна взяти тур на саму дамбу. Ми скористалися всім цим і тепер ми знаємо, як працюють американські дамби )
Взагалі, нас дуже приваблюють різноманітні мости.
Ми їх бачили багато, подорожуючи світом.
Можливо, я колись зроблю окремий фото-звіт про самі найдивовижніші мости світу, на яких вдалося побувати.
Чомусь нам здається, що мости – це про кохання)
Два береги річки. Вони не можуть торкнутися один одного.
Вони самотньо тягнуться паралельними лініями.
Дивляться один на одного. Начебто й поряд, а все одно далеко.
Чи не дотягнутися. Чи не доторкнутися.
Але хтось колись вигадав мости. Це була дуже мудра і найімовірніше, закохана людина.
І ось два береги вже разом. Міст їх поєднав. Береги наче взялися за руки.
Тепер вони міцно тримають одне одного 0
Так, щось я відхилився від розповіді на сентименти)
Отже, продовжимо.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Долина Монументів – ще один парк (на кордоні Арізони та Юти), який утримується не державою, а в даному випадку індіанцями. Символічна плата за в'їзд і наш білий позашляховик вже збирає помаранчевий пісок у всілякі щілинки.
Кататися треба бездоріжжям, тому на седані приїжджати не рекомендую.
Види – класика вестернів.
По всьому парку місцеве населення торгує сувенірами.
До речі, незважаючи на пустелю, сплатити можна карткою.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Каньйон Антилопи (нижня частина). Знову не державне місце. Оплата послуг гіда провідника близько 30 доларів. Всі функції провідника – довести вас 200 метрів до щілини у землі та сказати «Вам туди».
Заняття, я вам скажу, не для хворих на клаустрофобію.
Але ми не такі)
Парадокс Каньйону Антилопи в тому, що фото з людьми виходять якимись неадекватними, а фото без людей фантастичними.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Підкова. Horseshoe Bend. Буквально на околиці міста Пейдж можна помилуватися вигином річки Колорадо.
Слід зауважити, що можна звідти можна впасти в прірву, бо щоб так сфотографувати треба лягти на краю урвища без жодних огорож і страховок.
Страшно, але дуже красиво ))
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
І ще трішечки Юти. Справді, це точно марсіанський штат))
Брайс Каньйон.
Заїхали машиною вгору на 4 тис. метрів. Дихати і проявляти фізичну активність стає важко. Але пейзажі себе виправдовують. Якщо Гранд Каньйон вражає масштабом, то Брайс своєю витонченістю. Вважаю, що це містечко несправедливо ігнорується туристами.
Must see!!!
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
До Моабу прикотили вже затемно і тому не помітили скелі, що оточують містечко. Сам Моаб у темний час доби справляє гнітюче враження. Місто застрягло в часі, причому не через штучне збереження традицій, а якось саме по собі. Майже нема куди сходити, ніде пристойно поїсти, та й готелі затишком не відрізняються. При цьому всі вони заповнені на 90% при вартості в 100-150 доларів за номер. Пояснення одне: за 30 км в один бік Кеньонлендс і за 10 км у інший – парк Арок. Обидва парки – туристична Мекка, причому якщо величезна кількість туристів у деяких парках викликає подив, то щодо цих двох питань не виникає. Обидва must see.
Ми відвели цілий день на перегляд обох: до обіду провели в Кеньонлендс.
Парк насправді величезний, складається з 4 частин, для перегляду всіх 4 напевно потрібно 4 дні. Але ми зупинилися на Island in the Sky, т.к. всі найвідоміші види зосереджені саме там, та й щодо доступності ця область найоб'їздніша і близька від Моаба.
Пустеля у червні радувала око квітучими кактусами.
Сайт №1 - Mesa Arch. Навіть непосвячені легко дізнаються містечко за своєю заставкою на робочому столі, бо цей вид рано чи пізно прикрашає екран любого комп'ютерного користувача. Найкращі фотографії виходять на сході, коли сонце починає виглядати з-за обрію і фарбувати скелі в рожевий колір. Наші фото цим похвалитися не можуть, бо, зроблені вже близько 10 ранку. Піднятися з ліжка добровільно о четвертій ранку виявилося неможливим випробуванням, хоча наміри були)
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
О другій половині дня був запланований Парк Арок. Заради справедливості, треба зазначити, що це одне з найнеймовірніших природних чудес. Чого вартий лише Balanced Rock...
Символ парку - Делікатна арка. До неї три шляхи: перший - найкоротший - 50 м (практично вид з паркування), другий - метрів 500 (вид трохи кращий, але все одно в центрі подій себе не відчути), і третій - 2 км - і ви у основи арки.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Наступного дня наш шлях лежав на північ, до Гранд Тетону. По дорозі виявилося, що Солт Лейк Сіті лежить буквально за 30 км осторонь нашого шляху. Моментально маршрут було скориговано. Чомусь вирішили, що туди обов'язково треба заїхати. Нагадаю, що у 2002 році там проводилася зимова Олімпіада. Загалом місто як місто. Одна центральна вулиця, що веде до Каптолію, що дивовижно нагадує Вашингтонський.
У місті дуже багато церков, соборів, просто на кожному кроці. Почуваєшся запеклим атеїстом, дивлячись на юрби парафіян. Що вдієш, місто мормонів…
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Нажаль фото не відображаються, оскільки були завантажені через кацапський хостинг.
Фото можна побачити тільки через ВПН (((((
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Ну що ж, фото відновлено.
Нажаль, не дуже зручно спочатку читати текст, а потім дивитися фото.
Фото викладу в хронологічному порядку за текстом розповіді.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Kill off all my demons, and my angels might die, too.
Ваши права
Тема: 
Ответить с цитированием
Социальные закладки