Тема: Степан Бандера - герой Украины

Ответить в теме
Страница 1525 из 1530 ПерваяПервая ... 525 1025 1425 1475 1515 1523 1524 1525 1526 1527 ... ПоследняяПоследняя
Показано с 30,481 по 30,500 из 30586
  1. Вверх #30481
    Душніла форумна


    Пол
    Мужской
    Сообщений
    6,318
    Репутация
    2612
    Дуже цікаво! Зачитався! Дякую!
    "Борітеся - поборете"
    "Русофобії не буває забагато"
    "Слава Україні"


  2. Вверх #30482
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 26.05.2021 в 01:13.

  3. Вверх #30483
    Не покидает форум Аватар для Bivaliu
    Пол
    Мужской
    Сообщений
    41,929
    Репутация
    33433
    Цитата Сообщение от Вениамин Зорин Посмотреть сообщение
    І це справедливо, бо навіть і в УПА були не лише українці і, тим паче, не лише із її західної частини...
    "Новороссы" - биологические остатки Российской империи...

  4. Вверх #30484
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367

    Організація Українських Націоналістів -
    маргінальний політичний чинник Східної Галичини|
    Серія #13
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 07.06.2021 в 01:26.

  5. Вверх #30485
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367

    Андрій Мельник - агент гестапо чи абвера?
    Легенди співробітництва ОУН з нацистами |
    Серія #14
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 07.06.2021 в 01:26.

  6. Вверх #30486
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367

    Найпотаємніша загадка ОУН: Ріхард Франциск Маріан Ярий /
    Яневський про Бандеру. Серія #15

    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 07.06.2021 в 01:29.

  7. Вверх #30487
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367
    Звичайний біл-борд у місті Франківської області:



    https://twitter.com/i_de_ya_/status/1424704242342940674

  8. Вверх #30488
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367


    Вікіпедія: Шухевич Роман Осипович

    Міфи та реальність

    Звинувачення в причетності до Львівського погрому 1941

    Під час офіційного візиту 13-15 листопада 2007 року Президента України Віктора Ющенка до Ізраїлю відбувся, за інформацією російської преси, діалог з керівником громадської ради меморіалу «Яд-Вашем» Томі Лапідом, в якому він стверджував, що меморіал має збірку документів про злочини батальйону «Нахтігаль» при погромі 1941 у Львові під час входження німецьких військ і, відповідно, про командувача Романа Шухевича, якому саме нещодавно було присвоєне звання Героя України. Президент наголосив, що досі немає жодного факту який би засвідчував, що хоч одна українська визвольна організація діяла у каральних операціях. Подібні звинувачення, але вже без конкретних імен, прозвучали і при виступі Президента України у Кнессеті від спікера Дальї Іцик. Пізніше, коментуючи ці питання президент зазначив зацікавленість України в тісній співпраці з Ізраїлем і відповідними громадськими інститутами в темі Голокосту, і що в ході візиту була досягнута домовленість з Президентом Ізраїлю Шімоном Пересом про створення відповідної спільної робочої групи та про прибуття в Україну делегації представників «Яд-Вашем».[68][69]

    Вдруге звинувачення від Томі Лапіда, як офіційного представника «Яд-Вашем», пролунали 4 грудня 2007 року в інтерв'ю «Німецькій Хвилі», що Україна не надіслала запрошення (хоча офіційні запрошення були неодноразово виголошені самим президентом України ще під час візиту)[68] і українська сторона досі не виявила бажання ознайомитись з наявним у меморіалу «Яд-Вашем» досьє на Шухевича, але, було сказано вже узагальнено — про злочини проти цивільного населення Львова у червні 1941 (слід зауважити, що наприкінці червня 1941 року у Львові відбулося дві трагедії, тому слід чітко зазначати: перша — масові страти львівських в'язнів (абсолютна більшість з них — політичні) радянською владою при відходу з міста, що стала передумовою іншої трагедії вже при входженні в місто німецьких військ — львівського погрому).

    Держкомітет архівів України надіслав 16 грудня 2007 року до Ізраїлю офіційного листа з проханням ознайомити українських фахівців зі збіркою названих документів, аналогічне звернення від Українського інституту національної пам'яті було передано 18 грудня через заступника міністра закордонних справ Ізраїлю.

    Про наявність нібито якоїсь «справи» Шухевича, але знов таки зі слів самого Томі Лапіди, яку той вивчав два дні перед зустріччю з Ющенко, згадує у свої колонці Володимир Бейдер в лютневому номері 2008 року російського журналу «Огонёк».

    Не отримавши відповіді від «Яд Вашем», 27 лютого 2008 року до Ізраїлю вирушила урядова група на чолі віцепрем'єром І. Васюником, до складу якої увійшли голова Українського інституту національної пам'яті І. Юхновський та радник голови СБУ з науково-дослідної роботи В. В'ятрович.

    За результати поїздки, щодо отримання досьє Шухевича відбувся 4 березня 2008 року брифінг «Підсумки візиту урядової делегації за участі СБУ до меморіального комплексу „Яд-Вашем“ в Ізраїлі», на якому один з учасників делегації, кандидат історичних наук Володимир В'ятрович констатував відсутність «досьє Шухевича» та нових матеріалів, а ті що були передані вже відомі або наявні в українських архівах та частина свідчень завербованих агентів, для забезпечення «провокації» (саме так зазначено у документі КДБ) проти тодішнього міністра Теодора Оберлендера, який певний час служив в батальйоні «Нахтігаль» (політична справа 1959—1960 рр., де СРСР забезпечувала нібито доказовою базою служби НДР для дискредитації уряду ФРН і канцлера Конрада Аденауера). Директор же архівного департаменту «Яд Вашем» Хаїм Гертнер повідомив, що жодного досьє на Шухевича в їхніх сховищах немає, а автор заяв Йосиф Лапід не є фахівцем цієї справи (співробітником архіву).[70][71][72]

    «Яд Вашем» 19 березня 2008 у власному прес-релізі фактично підтверджує висновки української делегації — персоніфікованої збірки чи досьє на Шухевича немає, а наявні документи якщо і існують, то розрізненні і їх важко виокремити серед майже 75 мільйонів сторінок всіх архівних матеріалів комплексу, та, загалом, Яд Вашем покладається в своїх висновках про Шухевича на дослідження (не названі) та публікації (не названі) по всьому світу.[73]

    Від неурядової організації Харківської правозахисної групи запити на отримання досьє Шухевича тричі надсилає член групи Галя Койнаш, про відсутність будь-яких відповідей від «Яд-Вашем» вона повідомляє в матеріалі «Нам без привидів» опублікованому 9 березня 2008 року.[74]


    хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх хххххххххххххххххххххх


    Епізод з Іриною Райхенберг



    Фотографія Ірини Райхенберг 1950-х


    З вересня 1942 по лютий 1943 дружина головного командира УПА Романа Шухевича Наталія переховувала у своєму будинку від переслідування нацистами сусідську єврейську дівчинку Ірину Райхенберг (в іншій транскрипції Райсинберг, Райтенберг), якій на той час було 7 років[55][56][57][58][59].

    У спогадах Юрій, син Романа Шухевича, згадує події вересня 1942 року у Львові — вулицю, що тоді мала польську назву Королеви Ядвіги і була синагога, власники крамниці з тканинами родина Райхенберг (імовірно ім'я подружжя Вольф та Ружа) жили неподалік, їх старшу доньку Ірму німецькі солдати у 42-му застрелили на вулиці, тому молодша Ірина, на прохання її матері, почала жити в сім'ї Шухевичів.[59][60][61]

    Після арешту Наталії Шухевич в 1943 році гестапо Роману Шухевичу вдалося переправити дівчинку в сирітський притулок при жіночому греко-католицькому монастирі Василіанок в Пилипові, поблизу містечка Куликів за 30 кілометрів від Львова, де Ірина перебувала до кінця війни, переживши німецьку окупацію і Голокост.[62][63]

    Роман Шухевич, використовуючи свої можливості, допоміг з виготовленням для дівчинки нових документів на ім'я українки Ірини Василівни Рижко.[64][65] Рік народження дівчинки було змінено з 1936 на 1937. Відповідно до нових документів Ірина значилася дочкою загиблого радянського офіцера.

    Вже у 1956 році Ірина надіслала настоятельниці монастиря лист зі своєю фотографією. Врятована жінка мешкала в Україні, була одружена та взяла прізвище чоловіка, померла 2007 року в Києві у віці 72 років.[59] В Києві мешкає її син Володимир.[66] Юрій Шухевич зустрічався з ним, вже після смерті його матері, зокрема Володимир був присутнім і на брифінгу Мойсея Фішбейна 3 листопада 2008 року.[67]

    Прізвища Райхенберг міститься в базі даних жертв нацистів меморіалу «Яд-Вашем» в Ізраїлі, серед загиблих у Львові в 1942 році.

    За даними гестапо представники ОУН і УПА неодноразово допомагали переховуватися євреям і виготовляли для них документи, зокрема тим, хто надавав підтримку або співпрацював з ОУН і УПА.
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 01.09.2021 в 11:40.

  9. Вверх #30489
    Не покидает форум Аватар для sashav
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Єдина Україна
    Возраст
    51
    Сообщений
    22,506
    Репутация
    35340
    "Вони всі там вживають наркотики?": Депутат Європарламенту фон Крамон.

  10. Вверх #30490
    Не покидает форум Аватар для Bivaliu
    Пол
    Мужской
    Сообщений
    41,929
    Репутация
    33433
    Цитата Сообщение от sashav Посмотреть сообщение
    Слава Україні!
    Героям слава!!
    "Новороссы" - биологические остатки Российской империи...

  11. Вверх #30491
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367

    Полковник Андрій Мельник:
    в тіні Бандери й Коновальця
    //
    10 запитань історику

  12. Вверх #30492
    Не покидает форум Аватар для Bivaliu
    Пол
    Мужской
    Сообщений
    41,929
    Репутация
    33433
    Цитата Сообщение от Вениамин Зорин Посмотреть сообщение
    Полковник Андрій Мельник:
    в тіні Бандери й Коновальця
    //
    10 запитань історику
    Та все це вірно, крім одного, бо був у націоналістів, як і у "гєвалюціанєгов" поділ на (б) і (м), що не надавало їм сили, а навпаки - нацьковувало одних на інших. А якщо ще додати сюди Бульбу-Боровця, то стане зрозумілою більшість тих невдач та поразок цього руху...
    "Новороссы" - биологические остатки Российской империи...

  13. Вверх #30493
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367
    Цитата Сообщение от Bivaliu Посмотреть сообщение
    у націоналістів, як і у "гєвалюціанєгов" поділ на (б) і (м),
    що не надавало їм сили, а навпаки - нацьковувало одних на інших.
    В цьому і полягає велич Бандери, який закликав до єдності під єдиним керівництвом,
    бо тільки за такої умови українці зможуть ефективно протистояти зовнішнім агресіям,
    які щоразу використовують тактику "поділяй - і володарюй":


    "Кожна тотальна боротьба,
    а зокрема революційно-визвольна,
    вимагає єдиного керівництва".


    Степан Бандера

    «Командир-провідник
    (слідами славної пам'яті
    Романа Шухевича)» (1954)


    Така єдність може бути досягнута лише двома способами: тиранією зверху (Сталін, Гітлер, Мао Цзедун...),
    або підтримкою знизу (через усвідомлення масами такої необхідності, наприклад влада президента США).
    Звичайно, я переконаний прихильник другої моделі, тому і не стомлююсь її пропагувати:

    На жаль, нам до такої єдності ще далеко.

    І Європі теж (саме через це вона і слабка).
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 13.12.2021 в 19:46.

  14. Вверх #30494
    Постоялец форума Аватар для Almaz
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Возраст
    45
    Сообщений
    1,261
    Репутация
    520
    Цитата Сообщение от sashav Посмотреть сообщение
    Врать оно не мешки тягать.... https://cdvr.org.ua/26746/2013/02/04/
    Рог, Вятрович утверждает, что врешь))

  15. Вверх #30495
    Душніла форумна


    Пол
    Мужской
    Сообщений
    6,318
    Репутация
    2612
    Цитата Сообщение от Almaz Посмотреть сообщение
    Врать оно не мешки тягать.... https://cdvr.org.ua/26746/2013/02/04/
    Рог, Вятрович утверждает, что врешь))
    По-перше, дякую за посилання на цю роботу. Це дуже цікаво. Я зараз тільки подивився її "діагонально" і бачу, що це, дійсно щось нове...
    Найближчим часом я роздивлюсь уважно. Дякую.
    Але вже з першого погляду мені здалось, что рейди УПА в Чехословакію були спрямовані тільки проти російского більшовизму і ніскільки проти чехів і словаків! Бо ні ті ні інші ніякої загрози українцям не несли... Крім, мабуть, тих, хто служив москалям...
    Таким чином, я думаю, що сприймати рейди УПА, як спроби загарбництва... Ну-у-у... недоречно...
    "Борітеся - поборете"
    "Русофобії не буває забагато"
    "Слава Україні"

  16. Вверх #30496
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367

    Бандерівці у вермахті:
    за що воювали “Нахтігаль” і “Роланд”? //
    10 запитань історику

  17. Вверх #30497
    Не покидает форум Аватар для Bivaliu
    Пол
    Мужской
    Сообщений
    41,929
    Репутация
    33433
    Цитата Сообщение от Almaz Посмотреть сообщение
    Врать оно не мешки тягать...
    А чому тоді не "мяашкі"? Ну щоб жодних сумнівів не було.
    Права на істину немає ніхто, бо саме тому, навіть у кацапетівці, всі архіви, щодо цих подій, ще й досі "таємні".
    Що вони там приховують? Бояться, щоб по морді не дали декому з сучасних "борцунів", погані пращурі яких нищили людей і придумували маячню для преси, переконуючи всіх, що саме "бандерівці" знущались над місцевим населенням, ведучи партизанську війну і живлячись з його рук!?
    Добре, що хоч не додумались сказати, що це вони висилали місцеве населення в далекі краї. Очевидно для того, щоб воно не зазнало їх "катувань"...
    "Новороссы" - биологические остатки Российской империи...

  18. Вверх #30498
    Постоялец форума Аватар для -spartak-
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Одесса
    Сообщений
    2,447
    Репутация
    1675
    З Новим 2022 роком всіх відвідувачів цієї теми!Не забуваймо за те,що всі хто поважає і не дуже,ненавидить і боїться Степана Андрійовича Бандеру-всі ми випємо за світлу память цієї людини,яка народилася в цей день!Слава Україні!
    Мы в ответе за тех, кого вовремя не послали

  19. Вверх #30499
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367



    Бандера.

    Той, хто першим вітає українців з Новим роком



    30.12.2021, 13:06

    Степан Бандера – ім’я, яке оповито легендами, брехнею, пропагандою та міцним шаром стереотипів, як у колі його противників, так і прихильників. Звір, кат, убивця і терорист у пропаганді окупаційних режимів, які діяли на території України. І водночас – визволитель, ідеал для наслідування, патріот, чуйний, релігійний і справжній українець для мільйонів його прихильників і послідовників. Але ким, насправді, був Степан Бандера? Про що мріяв, чим і як жив, чого прагнув і чим жертвував для досягнення своїх цілей? У цій статті, звісно, ми не зможемо описати всю суть і діяльність цієї видатної особи, але можемо спробувати чи не вперше змінити оптику стереотипів і подивитись на провідника ОУН дещо під “людським” кутом зору. Тобто, що саме являв собою Бандера як фізична людина, а не як міф ворожої пропаганди та українського патріотичного наративу.


    1. БАНДЕРА ПЛАСТУН, АЛЕ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ТРЕТЬОЇ СПРОБИ

    Степан Бандера народився у священницькій сім’ї на Галичині. Батько Андрій Бандера був місцевим парохом і капеланом УГА. Організовував українську владу в Калуському повіті під час Перших визвольних змагань. Мати Мирослава Бандера (Ґлодзінська) походила зі священницького роду. Він був другою дитиною в їхній великій сім’ї. Крім нього, було ще три брати і три сестри. Це була типова галицька родина сільської духовної інтелігенції. Жили скромно, але батьки дбали, щоб їхні діти мали освіту. Степан із дитинства був хворобливою дитиною. Мав ревматизм суглобів. Бувало, що він по декілька днів не вставав з ліжка. Був невеликого зросту, худеньким і мав бліде лице. У 1 класі зробив першу спробу вступити до “Пласту”, що було просто обов’язково для тогочасної галицької молоді, якщо ти, взагалі, хотів чогось досягти у своєму житті. Це, як сьогодні мати смартфон і бути в соцмережах чи грати в онлайн ігри. Якщо ти поза межами цієї екосистеми, – тобі майже нема про що говорити з твоїми пересічними однолітками. Але через стан здоров’я йому відмовляють у вступі. Та якщо ти хворий із дитинства, то хвороба тебе або ламає, або гартує твій характер. На щастя, зі Степаном маємо другий варіант. Тож будучи в 2 класі, він робить другу спробу, і йому теж відмовляють з тієї ж причини. Потім третій клас і третя спроба, яка увінчалась успіхом. Що цікаво – перед третьою спробою він провів близько 2 місяців у лікарні, оскільки мав водяну пухлину в коліні. Я думаю, що вступ до “Пласту” був для Бандери особистим викликом, який показав, що він здатен їх собі як формувати, так і долати. І саме “Пласт” зробив Бандеру тим лідером, яким ми його знаємо, як і всіх визначних діячів і рядових членів ОУН-УПА, оскільки всі вони були членами “Пласту”. Займався спортом, джиу-джитсу, яке тоді набувало популярності в “Пласті”, фехтуванням, грав у баскетбол, обожнював шахи. Через ревматизм під час ходьби ледь помітно западав на праву ногу. Був шульгою, носив пістолет у кобурі під правою рукою. Степан був дуже впертою людиною. Через слабке здоров’я і непоказні фізичні дані, щоб бути в тренді, він гартував свій дух. У стрийській гімназії відразу захопив лідируючі позиції в класі. Він підкидав вчителям “бомби-смердючки”, передражнював інших дітей і завжди йшов на конфлікт в разі, якщо його не уникнути. Його однокласники описували його як малого, худого і вічно блідого гамана з рівним, спокійним голосом і безстрашним поглядом бездонних голубих очей. Ніколи нічого не боявся. Ні побиття від інших хлопців, ні кари гімназійної адміністрації. Завжди всім доводив, що колись він стане знаменитою людиною. Бандера пластун. Джерело – uk.wikipedia.org Крайній справа – Степан Бандера серед групи пластунів з 5-го куреня імені князя Я. Осьмомисла у Стрию на залізничній станції Любінці під час прогулянки до скельного монастиря в селі Розгірче, 1925 рік.
    Джерело – istpravda.com.ua


    2. БАНДЕРА І СІМ’Я.

    На момент, коли Коновалець із Мельником фактично стоять на вістрі Української Революції 1919 р., Бандері 10 років. Через його село, Старий Угринів, лінія фронту пересувається тричі. Потім війна з Польщею. Батько працює капеланом на фронтах. Коли йому 12, від туберкульозу вмирає його мама. І в той час Українська Революція зазнає поразки. Галичину окуповує Польща, решту України більшовики. Як би вам описати ту атмосферу, в якій минули дитячі роки Бандери? Ти хвора мала дитина, батька часто довго немає вдома, бо він на війні. Вас 7 дітей. Все на своїх плечах тягне мама, яка хворіє на легені, перебуваючи в Бережанах під час Чортківської офензиви. Чоловіка нема, в неї 7 дітей, здоров’я на останньому місці. В 1920 р. вона хворіє на туберкульоз. Не отримує належного лікування і вже через рік згорає. Батько вернувся якраз перед її смертю і, звісно, відчуває на собі часткову провину за те, що його молода дружина у віці 33 років так рано вмирає. Тепер у нього 7 неповнолітніх дітей і репресії з боку польської адміністрації за український переворот у Калуші та участь у війні на боці України. Отець Андрій Бандера серед своїх дітей (Степан з голим торсом і закладеними руками), близько 1930-го року. Перший ряд: Марта, Богдан і Володимира Бандери – рідні сестри і брат Степана). Джерело – istpravda.com.ua. В підлітковому і юному віці Бандера займається антипольською агітацією, проводить антиалкогольні та антитютюнові кампанії по селах Калущини. Займається просвітництвом серед молоді. Галицька листівка 1930-х років із популярним тоді гаслом: “Святкуймо без алкоголю” (Бандера був одним із творців цієї антиалкогольної кампанії). Автор малюнку – вихованець “Пласту” Роман Чорній – учень школи Олекси Новаківського, убитий більшовиками у 1941 році. Джерело – istpravda.com.ua.


    3. ПЕРШІ АРЕШТИ І ПЕРША СПРОБА ВБИВСТВА КОЛИШНІМИ ПОБРАТИМАМИ

    Через свій упертий характер Бандера швидко просувається щаблями писаної і неписаної ієрархії націоналістичного руху як в межах “Пласту”, так і в структурі ОУН. Тритижнева мандрівка Загону “Червона Калина” в Ґорґанах, серпень 1929 року (можливо, верхівка гори Сивуля). Степан Бандера сидить у центрі, заклавши праву ногу на ліве коліно.) Джерело – istpravda.com.ua. Вирізняється дуже радикальними поглядами в питаннях боротьби проти польської окупації. Відбуваються і перші його арешти. 20-24 грудня 1928 р. його арештовано в с. Старий Угринів. Перебував у Станіславській тюрмі. У листопаді 1930 р. арештований за антипольську пропаганду. У червні 1931 р. арештований у зв’язку з вбивством Євгена Бережницького, інформатора польських спецслужб. Що цікаво, вбив його Іван Мицик, пластун і член УВО. Отримав 20 років тюрми, а коли почалась Друга світова війна, він вийшов на волю та потрапив назад до кола своїх побратимів, які після великого розколу ОУН належали до мельниківської фракції. Оскільки він не орієнтувався в націоналістичних срачах, йому доручили вбити С. Бандеру. До цієї акції він загітував Дмитра Маївського (Косар), який був інформатором Бандери і на зустрічі з Мициком забрав у нього пістолет і сильно побив його. А також відразу проінформував про це самого Бандеру. Тому, як ви можете зрозуміти, стосунки з наступником Коновальця, Мельником, у Бандери були, м’яко кажучи, не дуже хороші. 22 березня 1932 р. арештований у Львові у зв’язку із замахом на комісара бригади політичної поліції Польщі – Еміліана Чеховського. Перебував у карно-слідчому ізоляторі до середини червня. 20 березня 1933 р. арештований за напад на директора Академічної гімназії Івана Бабія. У червні того ж року заарештований в Тячеві під час поїздки зі Львова до Данцига. Саме в Данцигу Бандера знайомиться з Ріхардом Ярим, однією з найзагадковіших і найсуперечливіших постатей в українському підпіллі. В Данцигу він проводив вишколи з контррозвідки, де і познайомився з Бандерою і відразу запримітив у ньому лідерські якості. Є думка, що саме під його впливом Бандера вирішив застосовувати терор у боротьбі з польською адміністрацією. Адже вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького він організував без погодження з Коновальцем. Саме з того часу починає назрівати розкол крайовиків (члени ОУН на території України) і їхнім емігрантським керівництвом, яке крайовики звинувачували в опортунізмі, імпотентності та невідповідності духу часу. А дух часу, на їхню думку, вимагав лиш одного – боротьби з ворогами України на смерть.


    4. ВАРШАВСЬКИЙ ПРОЦЕС

    Після вбивства Пєрацького Бандеру і майже весь керівний склад ОУН арештовують. Бандеру арештовують 14 червня 1934 р. о 5 годині ранку в Академічному будинку у Львові. З 6 до 11 серпня його безперестанку допитують без перерви на сон, чинять психологічний тиск, застосовують тортури. Весь час був закутий в кайдани. На всі закиди слідства давав більш-менш вірогідні виправдання. Але після того, як до рук польської розвідки потрапив так званий “архів Сеника”, поліція мала проти нього беззаперечні докази. Є думка, що й цей архів злили представники мельниківського крила, щоб позбутись крайової опозиції, яку фактично очолював Бандера. Отже, після 3 місяців допитів Бандера визнав, що був керівником Крайової Екзекутиви ОУН, але жодної іншої інформації він не надав. Розпочався Варшавський судовий процес. Під час цього процесу він перебував в Мокотувській тюрмі. Судді були дещо спантеличені підсудним, адже у свої 23 роки Бандера виглядав, як дитина, мав акуратно на бік зачесане русяве волосся, дуже бліде лице, високе чоло, тонкі губи і прямий ніс. Говорив дуже рівним голосом без жодних хвилювань. Він більше скидався на сина якогось професора, який потрапив у халепу, зв’язавшись із поганими хлопцями, ніж на крайового провідника терористичної організації. Якось, як їх завели до зали суду, всі присутні разом із суддями інстинктивно встали. То був, звісно, конфуз, але виглядало це епічно. Журналіст газета “Батьківщина” описував під час процесу Бандеру-в’язня: “Він низенького, маленького росту, худорлявий, лице молодого хлопчика, темноволосий, пристрижений, одягнений в чорне вбрання. Поводиться свобідно й починає зізнавати зрівноваженим голосом. Думки виявляє у ясній формі, з них видно, що це інтеліґентна людина. Його зізнання роблять помітне враження. Ціла заля із зацікавленням слідкує за зізнаннями Бандери. Відчувається, що ця людина цілком не подібна до більшости підсудних”. Але це, звісно, не завадило суддям після 2-місячного процесу винести Бандері смертний вирок. Та через урядову амністію її було замінено на довічне ув’язнення. Продовженням Варшавського став Львівський процес, куди Бандеру перевозять з Мокутівської тюрми і “заселяють” в Бригідки. Судову залу на тогочасній вул. С. Баторія (сучасна вул. князя Романа) оточує багато поліцейських та агентів у цивільному. Польська влада сильно побоюється, що бойовики ОУН будуть намагатись звільнити своїх керівників і побратимів. І будуть праві. Вони намагались їх звільнити, але з тюрми у Вронках і безрезультатно. Отже, саме після цих двох гучних процесів почав формуватись політичний “бренд” С. Бандери, який використав судову залу фактично, як трибуну для своєї об’єктивізації як в середині підпілля, так і українського питання загалом.


    5. БАНДЕРА В ТЮРМІ. УМОВИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУТУ У 1936 р.

    Бандеру переводять в тюрму Святий Хрест. При собі він мав 50 злотих, на 20 з яких купує собі продукти і білий годинник “Schweizaria Ancra Prima”. Про своє ув’язнення Степан Бандера в автобіографії згадував: “Після того [Варшавського і Львівського процесів] я сидів у в’язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 р. П’ять і чверть року я просидів у найтяжчих в’язницях Польщі, з того більшу частину в суворій ізоляції. За той час провів я 3 голодівки по 9, 13 і 16 днів, одну з них спільно з іншими українськими політичними в’язнями, а дві – індивідуально, у Львові й Бересті”. Про перебування Бандери в тюрмі розповідає в спогадах Микола Климишин: “Досі ми звичайно боролися за права політичних в’язнів при кожній нагоді. Тому я, заки мене зачали стригти (а вже було виразно видно, про що йдеться), пробував протестувати. Та Бандера дав мені знак, з якого я зрозумів, що тут мусимо прийняти все, чим нас “погостять”, без спротиву. Після обстриження дістав я страшно подерту білизну та в’язничну уніформу. До того дістав я дерев’яні “черевики”. З тим усім у руках за наказом зійшов я босо до пивниці стрімкими сходами та став розглядатися. Високо в стелі за ґратами світилася жарівка, яка тьмяно освітлювала всю пивницю, але було видно, що вікон не було. Був тільки отвір у стіні дуже високо, заґратований грубими залізними ґратами, який виходив на той коридор, звідки я прийшов. Між тим отвором і дверима була округла висока піч, що могла б зовсім добре бути прототипом теперішньої космічної ракети. Отвору не мала. Потім показалося, що в ній палиться з коридору. Обійшовши піч, побачив я характеристичний для тюрми на “Святім Хресті” кібель (парашу). Це був великий, проміром на дві треті метра, валець, високий на три чверті метра. Тому що був з грубого металу, був сильний і тяжкий. Зверху мав менший отвір зі щільною накривкою, який був у більшій на цілий промір накривці, що відкривався при випорожнюванні кібля. Це була вся обстановка нашої келії, яка була біля п’ять метрів довга й так само широка […] Та найгірше був скривджений Бандера. Він увійшов до келії останній. Він найдовше начекався, щоб “оформили”, й дуже змерз, чекаючи на свою чергу. Йому дали широкі штани й дуже велику блюзу, а все таке страшно подерте і подірявлене, що годі було на нього дивитися. А ще обстригли!… Відколи його пам’ятаю, він все мав гарно зачесане на бік темно-бльонд (русяве – М.П.) волосся. А тепер – це ж був один глум над людиною! Його страшно опоганили. Це був вид страшного пониження людини. Але ми це прийняли по-своєму, з гумором. Коли він ступив на сходи, його “черевики” поскакали вниз по сходах, як і кожному іншому. Він станув, усміхнувся й подивився на кожного з нас. Напевно, у нього було таке саме враження, як і в кожного з нас, але він не виявив того. Жартуючи, зійшов вниз, підніс свої капці, й ми зачали заміну своїх лахів [одяг], щоб хоч дібрати до величини“. На сніданок вони отримували кружку кави і скибку чорного житнього хліба, а на обід зазвичай пшеничну кашу. Після 10 денного карантину Бандеру разом із Лебедем перевели в 14 камеру, згодом у 21. Там вони сиділи з іншими українськими націоналістами, такими як Ярослав Карпинець, Богдан Підгайний, Євген Качмарський, Григорій Перегійняк, Юрій Батіг, Луциняк. Всю їжу, яку передавали їм родичі та Комітет допомоги українським політв’язням, ділили порівну на однакові пайки. У камері організували навчання: Карпинець вчив усіх точних наук, Климишин історії і філософії, української і англійської мов.


    6. СПОВІДЬ БАНДЕРИ

    Також Бандера зустрічався зі своїм духівником Йосифом Кладочним, якому сповідався тричі на рік. Через нього передавав повідомлення на волю, які скручував у трубочку і заклеював в олівці. За спогадами о. Кладочного, Степан Бандера “був побожний, релігійний, сповідався, приступав до святого Причастя все, коли я був у в’язниці, і хоч ми були під сильною обсервацією (наглядом), – він сим не зраджувався і змушував надзирателів в часі сповіді бути на приличній віддалі […] Від него била сила волі і стремління поставити на свойому. Якщо є іберменш (надлюдина), то він власне був такої рідкісної породи – іберменш, і він був тим, який ставив Україну понад усе”.


    7. СПРОБА ВИЗВОЛЕННЯ ПРОВІДНИКА

    Наприкінці 1937 р. Бандеру через малу надійність тюрми “Святий Хрест” перевели в тюрму Вронки, біля Познані. Після цього ОУН вирішила провести спецоперацію зі звільнення Бандери. Знайшли колишнього наглядача цієї тюрми, підробили документи, щоб потрапити на територію в’язниці, підготували одяг монахів для конспірації, в лісі неподалік їх чекала група прикриття з 10 бойовиків ОУН. Але вже у вересні 1938 р. всіх змовників було заарештовано та засуджено до різних років ув’язнення. Лев Ребет, взагалі, висловив думку, що це могла бути змова оточення Андрія Мельника, якому Бандера був невигідний, щоб влаштувати провокацію і надати можливість польській владі вбити Бандеру. Після цього випадку в травні 1939 р. його переводять у тюрму м. Берестя (сучасний Брест).


    8. БАНДЕРА НА ВОЛІ

    13 вересня 1939 р. після того, як Польща була вже майже захоплена нацистами, націоналісти звільняють Бандеру з одиночної камери і прямують до Львова. На Волині вони встановлюють контакти з діючою мережею ОУН, яка вже почала створювати партизанські відділи та з’єднання для захисту українського населення, заготовляла зброю і припаси для початку військового спротиву полякам і німцям. 27 вересня Бандера прибуває у Львів та мешкає в будинках собору св. Юра. Там він зустрічається з провідними громадсько-політичними діячами, налагоджує підпільну мережу ОУН, зустрічається з митрополитом Андреєм Шептицьким, з яким в ОУН були складні стосунки. У Львові він перебуває протягом 2 тижнів. В жовтні 1939 р. Бандера разом з братом Василем та 4 охоронцями нелегально перетинає радянсько-німецький кордон і назавжди покидає Україну. Так закінчується один з найменш вивчених періодів життя провідника ОУН на території України. Людини, яка, попри десятки легенд і банальну брехню, була звичайною дитиною своєї епохи – епохи зламу і потрясінь для української нації. Людини, яка попри фізичний біль і страждання викувала із себе мужнього чоловіка, патріота та українця. Бандера в перекладі з іспанської мови означає прапор, знамено. І саме бандерівський стяг майорить по всій Україні від Ужгорода до Промзони в Авдіївці. Національні ідоли куються в кузнях народної пам’яті і пропагандистських кліше ворожих окупаційних режимів. Сам Бандера, як і Коновалець, були проти культу особистості. Вони б точно були проти їхніх пам’ятників у кожному місті та селі. Вони були б точно проти ідеологічних плацебо у вигляді умовних дитячих віршиків про провідників. Єдине, проти чого вони б не були, це, щоб кожен українець жив з Україною в серці та з планами її здобуття в головах. Ну, і щоб 1 січня похмілля не заважало кожному українцю разом із цілим світом, вшанувати стяг української боротьби, як гідному чину українських лицарів, які склали голови в боротьбі за Україну.


    ✍️ Віктор Дацко, редактор сторінки історичного ютуб каналу “Історія без Міфів”.

    Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру:
    https://uacrisis.org/uk/bandera-z-novym-rokom
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 01.01.2022 в 02:03.

  20. Вверх #30500
    User banned
    Пол
    Мужской
    Адрес
    Київ
    Возраст
    64
    Сообщений
    6,463
    Репутация
    4367


    “Батько наш – Бандера,
    Україна – мати!
    Ми за Україну будем воювати!”


    Універмаг у Хмельницькому
    прикрасили величезним портретом лідера ОУН
    Последний раз редактировалось Вениамин Зорин; 01.01.2022 в 18:04.


Ответить в теме
Страница 1525 из 1530 ПерваяПервая ... 525 1025 1425 1475 1515 1523 1524 1525 1526 1527 ... ПоследняяПоследняя

Метки этой темы

Социальные закладки

Социальные закладки

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения