Притчи

[rodessa2020]

Колись у великому саду, де процвітали різні рослини та дерева, жила група квітів: троянда, лілія та фіалка. Вони завжди змагалися між собою, хто краще та красивіше цвіте.

Одного разу, коли настала ніч, а місяць освітлював сад своїм сяйвом, квітки почули дзвінкий голос. Це була зоря, яка відвідувала їх із великим бажанням допомогти.

"Чому ви завжди змагаєтесь між собою?" - запитала зоря з турботою. "Чи не можна просто радіти один одному і не порівнювати себе з іншими?"

Троянда відповіла: "Ми думали, що це єдиний спосіб показати свою красу та значимість."

Лілія додала: "Так, ми завжди хотіли бути найкращими серед інших квітів."

Зоря усміхнулася. "Але чи не розумієте ви, що кожна з вас унікальна і красива по-своєму? Троянда, ти привертаєш увагу своєю ароматною красою. Лілія, твоя витончена елегантність заворожує серця. Фіалка, ти просто чарівна своєю скромністю. Кожна з вас має свої унікальні якості, які роблять вас особливими."

Після того розмова квіток із зіркою змінила їхнє уявлення про конкуренцію. Вони почали цінувати та підтримувати один одного, радіючи разом своїй різноманітності та унікальності.

І тому, відтоді кожна квітка в саду раділа своєму цвіту, не порівнюючи себе з іншими, адже вони розуміли, що в кожній з них є своя краса і важливість.

[Папанин]

[NeoZ]

Если вы соберёте 100 черных и 100 красных муравьев и поместите их в банку, ничего не произойдет.
Но возьмите банку, сильно встряхните и поставьте на стол. Муравьи начнут убивать друг друга. Красный считает, что чёрный — враг, а чёрный — что красный — враг, тогда как настоящий враг — это человек, потрясший сосуд.
Настоящий вопрос, который люди должны себе задавать: кто трясёт банку?

[cote d'Ivoire]

Однажды ночью в провинции, где располагался монастырь, прошёл сильнейший снегопад. Утром ученики, пробираясь буквально по пояс в снегу, собрались в зале для медитаций.

Учитель собрал учеников и спросил: – Скажите, что нам нужно сейчас делать?

Первый ученик сказал: – Следует помолиться, чтобы началась оттепель.
Второй предположил: – Нужно переждать в своей келье, а снег пусть идёт своим путём.
Третий сказал: – Тому, кто познал истину, должно быть всё равно – есть ли снег или нет его.

Учитель молвил: – А теперь послушайте, что я вам скажу.

Ученики приготовились внимать величайшей мудрости.

Учитель обвёл их взглядом, вздохнул и сказал: – Лопаты в руки – и вперёд!