Я считаю, что... (*)

В этой теме вы можете максимально подробно изложить собственную точку зрения на тот или иной вопрос раздела политики. Например, аргументы за и против "языковой" проблемы, национализма, вступления в НАТО или прочей интеграции. Весьма приветствуется публицистический стиль и хороший русский или украинский языки.

Кроме того, что постинги не должны противоречить правилам форума, в топике запрещено их цитирование и обсуждение - если хотите обсудить, отвечайте в профильных темах. Не достаточно продуманные и внятные сообщения будут удаляться модераторами как флуд и оффтоп (не знаете, как сказать или косноязычны - лучше не беритесь!), а наиболее удачные и знаковые - использоваться участниками в духе "FAQ".

Желаю удачи!

...Россия, взяв на себя права преемника СССР, взяла так же и "тяжкое наследие" "имперского снобизма".
Не секрет, что как только кто-либо всоминает былые грешки СССР, россияне тут же вскидываются в возмущении - мол, "как это, Великую Россию затронули и абскарбили !!!", но как только "на бочку вываливаются" общеизвестные нелицеприятные для СССР факты - россияне сразу уходят "в отказ" : "это не к России претензии, это к СССР !!!" :laugh:...

Могу своё мнение доказать примерами из российских форумов :rtfm:.
С таким мировоззрением, россияне, вы оччччень скоро окажетесь в совке... хотя, ИМХО, вас это совершенно не пугает, даже напротив - для вас это вполне приемлемо...

Дело не в Западной Украине, а в природе государства. Здесь верно заметили, что политики, представляющие крупнейшие производительные силы (в правительстве или оппозиции) родом из восточных и центральных областей страны. Коррупции, мошенничества, неуважения к гражданам на востоке и юге Украины не меньше, чем на западе, и отделись эти регионы, "швейцарией" они не станут - нет предпосылок. Разве что узаконят русский.

Но и языковая проблема тоже следствие недемократического архаичного, а в украинском случае - "совкового" мышление, будто в целях строительства державы необходимо что-то сверху навязать и требовать выполнения, даже если это не отвечает интересам большинства или крупного меньшинства.

Проевропейски настроенные русскоязычные (!) патриоты перестают себя считать европейцами, когда речь заходит о русском языке (в Европе такая проблема попросту невозможна), и строят логические цепочки "русский язык - Россия - потеря государственности - возврат к империи". Это не национализм в современном понимании, а советско-постсоветское государственничество, на Украине выраженное так, в России по-другому. А западноукраинцам повезло, что парочка любимых атрибутов, за неимением других идей у элиты, взята на вооружение "патриотами".

Регіони України різняться собою в першу чергу за критеріями ставлення до гуманітарних питань, як от мови, історії, культурної спадщини. Це наслідок їхнього тривалого перебування в різних культурних та соціальних системах Польщі, Росії, Австрії. Я думаю, що примирення, особливо по питаннях історичної оцінки ДСВ та зокрема УПА та радянської армії навряд чи настане, принаймні у тих поколінь, що зараз складають средню й старшу вікові категорії. Але з часом прийде розуміння того що ми можемо по-різному оцінювати події що минули, але ми маємо спільне майбутнє, що будуємо разом.

Не треба називати вшанування воїнів УПА навязуванням західноукраїнських цінностей, бо це є вшанування воїнів, що вважаються героями великою кількостю українців, так само воїни армії радянської можуть бути оцінені галичанами не лише з позитивного боку, але ж на всій Україні відзначається День перемоги і щось я не чув, щоб це хтось назвав це навязуванням цінностей схoду галичині.

Так само з часом утвердиться і українська мова як єдина державна, бо немає наша держава іншої альтернативи, якщо хоче зберегти свою національну самобутність. Розмови про офіційну російську припиняться, як тільки всі українці почнуть поважати свою країну з її великою історією та національною культурою, при цьому і держава відповідно має поважати всі мовні й національні спільноти, що є в Україні, поважати право на користування рідою мовою, для чого ніяких конституційних змін не потрібно, а лише створення сприятливих умов для їхнього життя, як от школи з російської й іншими мовами викладання, спілкування громадянина з чиновником на рідній мові (громадянина), вільне використання рідної мови громадянина в суді чи будь-якому іншому місці.

Вільний розвиток та сприяння потрібні всім мовам національних меншин, їх було визначено ВР при ратифікації Єврохартії з міноритарних мов як 13. На основі цієї хартії і має розроблятися мовна політика України, не тільки російськомовні мають право на використання рідної мови. Кожна мова - неповторна й самобутня для внутрішньоукраїнського миру й злагоди потрібно рівне ставлення до кожної мови, а не відокремлення в привілейований стан російської. Українська ж має стати мовою міжнаціонального спілкування та державних установ.

Держава має діяти так, щоб не виникало питань про навязування цінностей сходу чи заходу, а був консенсус та взаємоозуміння.

[B]Я вважаю, що...

Російська мова має отримати статус державної[/B]

Чи є мовна проблема в Україні як така? З цього питання, власне, як правило, розпочинається обговорення цієї теми. Численні приклади, наведені дописувачами з двох сторін (як україномовними, так і російськомовними), свідчать: проблема є. Люди стикаються з нею нерідко на буденному реальному рівні - при спілкування з держустановами, заповнюючи банківські документи, обираючи школу для дитини, сприймаючи інформацію із ЗМІ тощо.

Часто доводиться чути: надання російській мові офіційного статусу призведе до пригнічення, а то й до смерті української. Мені здається, що треба дуже не поважати свою мову, аби приписувати їй таку слабкість. Я впевнена: українська мова є сильна й самодостатня й може розвиватися через власний потенціал, а не завдячуючи витісненню інших мов.

Опоненти люблять наводити приклади з історії – про те, як гнобили українську й українське за часів Російської імперії чи СРСР. Я в цьому сенсі далеко не з усім можу погодитись, однак, в мене виникає логічне, вважаю, питання: якщо за тих умов мова й культура не лише збереглися, але й набули потужного поступу, хто (або що?) заважає цьому поступу на 16-му році незалежності? Аргументованої відповіді на це питання я досі не отримала, можливо, тому, що воно із серії „Що заважає поганому танцюристу?”...

Принципова різниця між двома позиціями, яка простежується, принаймні, на цьому справді толерантному форумі: україномовні учасники на загал проти російської мови як такої, бачать у наданні їй офіційного статусу загрозу для української - через "криваву руку Москви" і "п'яту колону". Зауважу: я особисто практично не знаю прихильників ідеї російської мови як державної, що були б затятими українофобами, протестували проти української як такої чи бачили солодкі сни про повернення в СРСР.

Вітренко з Кауровим в цьому сенсі для мене аж ніяк не авторитет. Не авторитет, втім, для мене і Тягнибок з його „Україною для українців”. Для мене це два полюси одного явища – маргінального агресивного глупства. Загалом, можливо, я невиправний романтик і нічого мені робити в розділі „Політика”, однак мої уявлення про прекрасне в українській політиці сформувались досить давно – і під впливом робіт українських інтелектуалів та демократів (від Михайла Драгоманова до В’ячеслава Чорновола). Не можу відмовити собі в задоволенні навести цитату з написаного ще наприкінці 19-го сторіччя справді розумною, європейського штибу людиною, яка була й справжнім патріотом України. Отже. Драгоманов:

[QUOTE]Швейцарія — це спілкова всенародна держава, тобто спілка малих країн, в котрих увесь народ вибирає собі на час (звичайно на 2, на 3 роки) уряди. Там депутати від усіх країн і той уряд, що вони вибирають, порядкують справи, спільні всім країнам, як військо, пошту, залізні дороги і т. ін., а всі краєві справи, в тім числі всі школи, порядкують крайові уряди. Від того там не тільки в кожній країні, але в кожнім місті й селі люди беруть науку в школах, пишуть до всіх урядів, говорять в судах тою мовою, якою сама країна або громада хоче, тобто такою, якою в країні або в громаді говорять. До спільного ж уряду швейцарці згодились дати волю обертатись на всіх головних мовах, якими говорять у Швейцарії, тобто на німецькій, французькій і італьянській.[/QUOTE]

Можна наводити й інші чисельні приклади європейських демократичних держав, в котрих не заважаючи одна одній вільно існують дві, а то й більше державних мов. До того ж ніхто там не вираховує прискіпливо по головах – а скільки відсотків носії тієї чи іншої мови складають... Для мене в цьому сенсі найбільш прикметним є досвід навіть не Швейцарії, а Ізраїлю: в країні, яка всю свою сучасну історію перебуває в жорсткому протистоянні з арабським світом, дві державні мови – іврит і... арабська. А чого ж боїмося ми?..

Я дивлюсь на проблему так: дві державні мови означають, що людина має право вибору. Ніхто не примусить мешканців Західної України користуватись російською. Однак, і мешканці сходу чи півдня так само матимуть право на мову без примусу. Мені здається, це і є демократія. А як можна обмежити її регіональними рамками? Україномовний в Донецьку має повне право на захист своїх прав на рідну мову. Але чому російськомовний у Львові такого права позбавлений?..

Ще один момент. Можна без кінця дискувати на справді цікаві теми про те, коли власне з'явилося поняття Україна і чим є українська мова - мовою чи наріччям... Однак, ці дискусії мають дуже малий стосунок до сучасного стану речей. Так історично склалося, що південь та схід стали рідними для людей різних національностей. Так історично склалося, що рідною мовою для багатьох з них в поколіннях стала російська. Тож на разі в Україні є немаленька частина її громадян (відсотками й результатами переписів та соцопитувань можна гратися хто як хоче), котрі ідентифікують себе саме як громадяни цієї країни, знають українську мову, шанують українську культуру, однак рідною вважають російську й хочуть мати право користуватись нею у різних сферах життя.

Таке право може дати лише офіційний статус цієї мови. Статус регіональної вирішує якимось чином проблему, коли йдеться про місця компактного проживання національної меншини. Російською, не втомлююсь це повторювати, користуються люди різних національностей, які живуть по всій країні. В цьому - визначальна різниця.

То чому ж, якщо коротко, я за надання російській мові статусу державної? Тому що я за Україну – єдину демократичну країну вільних у своєму виборі людей. За ту Україну, в якій, говорячи словами В’ячеслава Чорновола, лише тоді все буде гаразд, коли поляк почуватиметься тут краще, аніж в Польщі, а росіянин – краще, аніж в Росії... Скажете, я невиправний романтик? Але ж я сама вже в цьому зізналася...

Не секрет,що на протязі історії людства, найкривавіші та найжорстокіші конфлікти виникали на почві релігійних та мовних протиріч. Також не секрет, що територія сучасної України завжди була привабливим шматком для сильних сусідніх держав і постійно знаходилась під чієюсь окупацією та на її території постійно точились військові конфлікти, викликані бажанням тієї, чи іншої держави захопити цю територію. На початку прошлого століття почався процес розпаду імперій та народи Європи отримали шанс утворення національних держав. Був такий шанс і в українців, але не судилося, забракло консолідації суспільства та розуміння необхідності незалежності. Результатом стало небачене нищення українців в результаті голодоморів,репресій та військових дій у другій світовій. Після такого жорстокого експерименту по нищенню народа, народилося і виросло нове покоління радянських українців, у яких вже на підсвідомому рівні було закладено, що українцем бути небезпечно для житття і краще розмовляти російською та втратити свою національну ідентичність. Але відродженна імперія не змогла існувати далі, в силу свого банального банкротства, як ідейного, так і фінансового і вчорашні партійні боси, використовуючи національні ідеї, очолили утворення нових національних держав, маючи на меті тільки одну ціль - наживу, тобто розкрадання залишившихся цінностей. Народ знову залишився ні при чому, тільки завдяки знову таки своїй незгуртованності та непатріотичності. Зараз на сході відбувається третя спроба відновлення імперії, яка незрозуміло чим може закінчитися, і знову виникне потреба в нашій території та природніх і людських ресурсах, і знову ми виявимся незгуртованими та розрізненими, мовними та релігійними питаннями, про які я казав на початку. Якими можуть бути наслідки для нашого народу невідомо.
Тому я вважаю,що Україна має проводити свою політику, в усіх питаннях суспільно-політичного життя, направлену на усунення будь-якої можливості зовнішнього впливу на розвиток внутрішньополітичної ситуації в країні. Бажаєш миру,готуйся до війни.

[B]Я считаю, что...

[B]Если человек идиот, то это надолго.

[/B]Пусть не идиот, а просто непонимающий. Который думает что национализм сродни фашизму, нация это национальность. Который смотрит на историю только под одним угом зрения. Сколько в вас заложенной злобы и неприязи... Сколько?! Ещё лет на 10 хватит? А может на 20, пока вы не помрёте со словами "шоб ты сдохла Украина, я русский, я из СССР".
Сколько вас таких, с изуродованным менталитетом, не ценящих ничего кроме бесплатной похлёбки и халявы... В Этом и трагедия нашей нации. Которая в СССР, была искуственно выхолощена в бездушное общество совков, довольствующихся малым, рабски терпящее побои, за гарантированную миску. В наши дни встречаются бывшие "фарцовщики", пытающиеся в те времена выбиться из всеобщей уравниловки. Парадокс. Их казнили, сажали, а они торговали тряпьём, спекулировали валютой. Своеобразный протест отдельного "смелого класса". Но парадокс не в этом. Он гораздо более мелок. Похлёбка пересилила даже жажду наживы (самое низменное чувство как писали советские идеологи), и сейчас, мы видим ИХ! Они хвалят захлёбываясь от возбуждения [/B][B]слюной,[/B][B] советский строй. Они Обеляют, оправдывают, принижают недостатки нищего, рабского, серого общества. Почему? Вопрос остаётся открытым.
Зы: Какое отвратное лицемерие.
[/B]

[QUOTE=Indeets;1543016]...Россия, взяв на себя права преемника СССР, взяла так же и "тяжкое наследие" "имперского снобизма".
Не секрет, что как только кто-либо всоминает былые грешки СССР, россияне тут же вскидываются в возмущении - мол, "как это, Великую Россию затронули и абскарбили !!!", но как только "на бочку вываливаются" общеизвестные нелицеприятные для СССР факты - россияне сразу уходят "в отказ" : "это не к России претензии, это к СССР !!!" :laugh:...[/QUOTE]Вот уж не ожидал прочесть подобное на одесском форуме! Уважаю!

Но по теме... Тема языка настолько приелась, что уже и не смешно. Все эти палаточки с лозунгами "Я гвАрю пА рус-скии", все эти Кауровы с Кваснюками, коверкающие виликий украинский язык своим "бэканием" и "мэканием" в попытке показать, что мол мы все умеем говорить на державной мове, но, типа, русский всё равно лучше. Уже просто достали.

То что, якобы окрепшая, Россия, начала вести явную и жёсткую политику своего давления на близлежащие территории понятно и ребёнку. Но то, что эта политика ведёт к разрушению (федерализму Украины) и полному провалу государства (продажные олигархи и уголовные элементы на верхушке власти) понимают не многие.

Но да ладно... тема "больная" и о ней можно говорить бесконечно, но всё таки хотелось бы о языке.

Я никогда не был настолько воинственен пока меня уже просто не достали... всякий раз когда мы спорим с друзьями на эту тему, часто слышу аргументы типа : "А вот ты на каком языке говоришь? На каком языке думаешь?"
Да! Я говорю на русском... думаю на русском... ну и что?
Для меня нет никаких проблем в понимании и общении на украинском языке. И тема языка раздута для того, чтобы прежде всего :
1 Набирать политические очки
2 Вносить раскол в гражданское общество
3 Манипулировать общественным сознанем

Что касается НАТО то могу заметить, что те кто так "кроет" этот блок и стремится "спасти" Украину от него, почему то с БОЛЬШИМ удовольствием ездят отдыхать, лечиться да и просто с неофициальными визитами в страны этого блока. Странно да?!

Ну да ладно. Выражу свою мысль более кратко... я хочу жить в украинской Украине, где граждане будут говорить свободно на разных языках, но чтить и уважать украинский.. а главное будут ЗНАТЬ!!!
Где не будут "торговать" зловещими образами "советской" эпохи (типа "бандеровцы", "оуновцы" и т.д.) а будет примирение и принятие своей истории с пониманием того, что так сложилось (страшно сложилось), что за свою родину люди воевали по разным окопам... и у нас есть только один выбор: наконец-то прийти к примирению или же мы и дальше будем сидеть все по этим "разным окопам".
Другого пути у нас нет... пока.

Я считаю что Украина после так называемой оранжевой демократической революции зашла в тупик в своем развитии и с конца 2004г. топчется на месте, нет стабильности, не знаешь что будет завтра, потому что "демократы", которые пришли к власти до сих пор не могут поделить лакомый кусок пирога. Прикрываясь демократическими лозунгами они всего лишь хотят заполучить те или иные портфели, чтобы потом безнаказанно продвигать свои бизнес интересы и не нести за это никакой ответственности ни перед кем. Украинские новости неинтересно смотреть, потому что это постоянные склоки политиков, это тонны грязи, которые они выливают друг на друга. Я не вижу на ведущих украинских каналах новостей, которые показывают какие нибудь положительные тенденции, хоть какой то намек на развитие, какие нибудь программы направленные на укрепление государства, его экономического потенциала, все действие политиков направлены на раскол в обществе. Взять хотя бы языковую проблему - как такая проблема может существовать в демократическом обществе? Выше было сказано что в Европе есть государства, в которые и 3 государственных языка, и никаких проблем, а в Украине половина населения говорит на русском, и этот язык начинают угетать, кому будет плохо, если в русскоговорящих областях деловая документация будет вестись на русском? Никому. Также считаю что Украине не место в НАТО и тем более не место в Украине каким либо американским военным формированиям, например ПРО. Анализируя внешнюю политику США последние несколько лет я не хочу их видеть можно сказать в своем доме с их демократией. Украина если войдет в НАТО или Евросоюз, то на таких условиях, которые не будут выгодны большиству населения.
Считаю, что Украина должна строить любые формы союзов с Россией, я всегда смотрю с интересом новости на ОРТ, РТР, НТВ - потому что видно что Россия возращает свой потенциал сверхдержавы, стабильный прирост ВВП, национальные проекты, программы жилья для военных, выделение огромных средст на восстановление научного потенциала, недавно смотрел, ученые начинают возращаться из западных стран, потому что Россия уже может их обеспечить высокотехнологическими лабораториями, меры на улучшение демографической ситуации, чуть ли не каждый месяц ловят высокопоставленных чиновников на взятках - этот список я могу продолжать очень долго, в новостях поднимается очень много существенных проблем, говорится об ответсвенности за их невыполнение, а страна намного больше, и чтобы не говорили и не критиковали, что Путин строит немного тоталитарную систему, я считаю что это правильно. Несколько раз слышал в интервью Путина, когда его спрашивали о демократизации России, и говорил такую фразу, что в 90-е Россия была бесконтрольной, творили все что хотели, резкая свобода после развала союза превратила общество в анархию и сначало надо все взять под контроль, и привести в порядок, сформировать демократические ценности и институты, а потом понемногу давать свободу, что сейчас в России и делается. Очень жаль что Украина не пошла по такому пути, очень надеюсь, что Путин когда уйдет, оставит преемника и Россия продолжит свое развитие и не получится провернуть сценарий революции как в Украине.
Считаю, что Украине нужен человек, который возьмет крепко в свои руки страну и целью будет ее развитие, а не хапнуть, посадит пару олигархов и наведет порядок, а пока оранжевые будут продолжать делить портфели с регионалами - ничего хорошего не будет.
Взять ту же Белоруссию, западные страны резко критикуют политику Лукашенко, но при этом, моя бабушка, живет в Белоруссии получает пенсию стабильно и больше, чем наши пенсионеры, ездил туда зимой на машине, едешь по Украине - трасса - колея со льдом, вьезжаешь в Белоруссию, в глуши где машины редко ездят, каждые 2 часа проезжает снегоуборочная машина и чистит снег, а вслед за ней гаишники проверяют как почищено...
В сравнение Россию и Белоруссию привел, чтобы показать, что по сравнению с ними что в Украине не поднимаются действительно важные проблемы, а чтобы отвлечь народ на что то исскуственно поднимаются темы вроде языковой проблемы - пустые споры........

[B]Считаю, что доведение ситуации с избирательными списками БЮТ до суда было ошибкой представителей коалиции в ЦИК[/B]

Вот пришли «Урядовые курьеры» с официально опубликованными списками кандидатов в депутаты от разных политических сил. Кроме БЮТ.

Первым делом посмотрел, что там у них в качестве [B]места проживания[/B]? [B]Населённый пункт. Ни дома, ни улицы. Всё – по Закону. [/B]

Ибо Закон «О выборах народных депутатов» требует указания [B]места проживания[/B], но не даёт определения этому термину. Определение же содержит Закон «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине»: «место проживания - [B]административно-территориальная единица[/B], на территории которой лицо проживает сроком свыше шести месяцев в году». [B]Т.е. по Закону для указания места проживания достаточно указывать только населённый пункт без дома и улицы.[/B]

Так зачем представителям коалиции в ЦИК было нарушать ч.2 статьи 19 Конституции, устанавливающую, что органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать лишь на основании, в пределах полномочий и способом, предусмотренными Конституцией и законами Украины, требуя то, что не предусмотрено Законом? Ведь они не могли не знать, что при таких обстоятельствах точно проиграют суд!

Тем самым они только подогрели дополнительный интерес к той политической силе, оппонентами которой якобы являются.

... надо после выборов в России Путина пригласить "подработать" в Украину.:)
А если честно то у нас очень и очень не хватает просто лидеров!
Считаю что пока из дерущихся за власть кто-то не сделает что-то общенациональное и полезное для народа то и народ их будет принимать как неизбежных блох на теле! Пользы нет, выводить лень и кусают вроде не сильно ...ну и пусть себе живут!!

При бывшем СССР педагогам и врачам жилось намного стабильнее чем сейчас.Эти люди чувствовали себя уверенней и значимей.При нынешней же демократии большинство этих людей остались фактически за бортом.Переквалификация в этих случаях невозможна соответственно качественное "обслуживание" в этих сферах увядает.С каждой переменой правительства резонанс на эти сферы отражается очень сильно, что порождает перемену идеалов, которая разительно влияет на 2 самые важные области нашего социума - здоровье и образование.
Наша страна нуждается в 2х наиважнейших реформах, которые хоть крупицей стимулируют этих людей.

ЗЫ.Прошу прощения, работники Культуры, Вы тоже в этих категориях.

Считаю, что хватит лгать самим себе и постоянно жалеть бедных врачей и учителей. В этом году двоих детей отправил в школу, обошлась школа немало денег да и в процессе обучения так же надо немало платить, про медицину вообще не буду говорить,кто лечился тот сам знает в какую копейку это выходит. И это при том, что существует 100% бюджетное финансирование образования и медицины. Оплачивая образование и медицину мы не имеем никаких гарантий , кроме честного слова того,кому платим деньги. Наверное уже давно назрел вопрос о реформировании этих отраслей.

[quote=Gloomy Wolf;1542572]В этой теме вы можете максимально подробно изложить собственную точку зрения на тот или иной вопрос раздела политики. Весьма приветствуется публицистический стиль и хороший русский или украинский языки.
[/quote]

Политика — это золотая курица, сидящая на тухлых яйцах. :vomit:
([I][SIZE=1]Николай Шошанни[/SIZE][/I])

У сучасній Україні (і на цьому форумі теж) багато людей порівнюють націоналізм (а інколи і сіонізм) і нацизм як поняття одного ряду вважаючи ці слова синонімами людиноненавісницької ідеології побудованої на пригніченні однією нацією іншої і визнанні деяких націй неповноцінними.Це наслідки радянської офіційної ідеології
що прагнула знищити боротьбу за національне самовизначення і тому порівнювала ці рухи з фашизмом.

Не можу з цим погодитись.Націоналізм-це один з головних чинників розбудови національної держави,процесу що визнаний світо вою спільнотою демократичним і навіть необхідним.

Етнічний довідник так подає сучасне значення терміну:

Націоналізм — світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю. Для XX ст., особливо його другої половини, це широко розповсюджене явище, зумовлене крахом світової колоніальної системи. Після розпаду СРСР у серпні 1991 р., націоналізм, як один із способів розвитку світової співдружності народів, вступив у свій черговий етап.

Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм.
Тому будь-які порівняння цього руху з фашизмом не мають під собою основи.

Сіоні́зм (від гори Сіон) - єврейський націоналізм, рух європейських євреїв кінця 19 ст. за створення єврейської держави. Цей рух значною мірою став відповіддю на антисемітизм. Головна мета сіонізму виявилася досягнутою в 1948 р., коли була утворена держава Ізраїль, що визнала за всіма євреями право жити в межах його кордонів. З цього моменту сіонізмом можна назвати підтримку держави Ізраїль. Подібно до інших форм націоналізму, особливим різновидом якого він є, сіонізм припускає значне розмаїття ідеологій.

У 1947 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію 181, що передбачає створення на території Палестини двох держав — єврейської і арабської, забезпечивши таким чином досягнення основної мети сіонізму. Проте 10 листопада 1975 року ХХХ сесія Генеральної Асамблеї ООН зусиллями СРСР (за підтримки арабських і «неприєднаних» країн і на тлі нафтової кризи 1973—1974 років) прийняла (72 голосами при 35 проти і що 32 утрималися) резолюцію 3379, яка визначила сіонізм як «форму расизму та расової дискримінації». 16 грудня 1991 року на вимогу США і Ізраїлю (що поставив відміну резолюції 3379 умовою участі країни в Мадридській конференції) це визначення було відкликане резолюцією 4686 Генеральної Асамблеї ООН (за — 111, проти — 25, утрималося — 13).
Тобто "фашистським" цей рух вважала лише офіційна радянська пропаганда з певних політичних причин.
Зараз ця точка зору зберігається переважно у шовіністичних та антисемітських організаціях,що,на превеликий жаль,ще існують у багатьох країнах.

Це треба зрозуміти і відкинути давні стереотипи щоб найбільш повно
відповідати рівню сучасної демократичної держави.

Кертис и ему подобные. Во первых национализм это диагноз и первая стадия нацизма. Во вторых никто однозначно не утверждает что при СССР всё было здорово. В третьих,действительно мы были в разных окопах во время войны,Одесса ведь город-герой. Но немцы извинились перед всем миром и их простили. Западно-украинские фашисты не извинялись и извинятся не собираются.Вы их поддерживаете. Вы не на видите СССР. Основная масса людей его просто не любит но помнит хорошие его стороны.Вы восхваляете национализм и оправдываете нацизм. Граждане Украины в основном никогда не будут на вашей стороне.Так кто же вы? Почему вы так не на видите прошлое нашего города. Почему вы так не на видите Одессу за то что она является русскоязычным городом. Почему у вас столько ненависти к другому мнению. Одесса многонациональный город и национализм а тем более нацизм, ей всегда был чужд. Поэтому вы всегда в нашем городе будете в меньшинстве.

Считаю, что украинский народ морально перерос власть в том виде, в котором мы наблюдали ее все предыдущие годы.
Они не могут понять простой вещи , что нас уже не убедишь и не перетянешь на свою сторону материальными благами. Хотя конечно, в жизни каждого человека - это первично. Хорошая зарплата, низкие налоги и минимум инфляции, я уже не говорю о бюрократическом аппарате и разрешительной системе - это полный абзац.
Но, лично меня как гражданина суверенной страны, больше интересуют моральные и культурные ценности, которые должно внедрять и инициировать идеологически само государство.
Мне необходимо как воздух - чистые улицы, зеленые деревья, возможность слышать украинскую речь, музыку в любое время суток (хотя сама я русскоязычная и мне тяжело перестроиться на украинский язык), но речь это первое, что идентифицирует нацию; образование и медицина, возможность беспрепятственного выезда заграницу и т.п.
Многие политики периодически спекулируют на всех этих вещах, а прийдя к власти разочаровывают своих избирателей.
Честно - надоело наблюдать за этим балаганом.
Остается только ждать и надеяться, что из этого роя да что-то выйдет)))

Я считаю, что всех нынешних политиков начиная от Партии Регионов и Оранжевых, и кончая социалистами и коммунистами надо гнать в шею...ибо одни пустые обещания, делёж, воровство, разграбление и присвоение себе госимущества, причём всё происходит нагло и в открытую, я не вижу реально за кого можно было бы реально голосовать в этой стране, поэтому я приду на выборы принципиально и поставлю галочку напротив "Не поддерживаю ни одного кандидата"
Кратко-реально один трёп и минимум дела...
В первую очередь надо заняться социальными проблемами: это поднятие собственного производства, в следствие которого мы наконец-то будем экспортировать готовую продукцию, а не как это делатся сейчас экспортируем сырьё и полуфабрикаты и завозим готовую продукцию. Для справки: сейчас в Одесский порт начали заходить огромные контейнеровозы, которые могут перевозить в среднем порядка 1000-2000 контейнеров...так вот при экспорте на судно из 1000-1500 контейнеров гружёных идёт всего лишь порядка 50-100 контейнеров(!), остальное это порожняк, то бишь пустое, в то время как выгружаются контейнера, 99% из которых гружённые готовой продукцией...так откуда ж хорошие зарплаты, высокие социальные выплаты и прочее, когда у нас просто нет собственного производства, мы завозим всё готовенькое, в то время как эксплуатируем сырьё...Мы реально являемся страной "третьего" мира, сырьевым придатком...

Я считаю что предвыборная кампания поражает отсутствием какой-либо смысловой нагрузки и отсутствием идей у всех партий лидирующих в рейтинге. Стоит посмотреть на бигборды - абсолютно ни о чём не говорящие лозунги. И что интересно, эти партии на самом деле популярны.

Что могут сделать в Верховном Совете партии, которые даже не знают что делать? И козыри на которых они выезжают, как-то статус русского языка, НАТО, ОУН-УПА являются темами не второстепенными, а третьестепенными! В стране есть неотложные проблемы, которые прямо влияют на жизни людей. Ими и нужно заниматься.

На мой взгляд наша экономика и вообще наше общество только-только начинает приходить в себя после полной ломки прежнего уклада жизни. Дать нам немного времени, и мы во многом будем не уступать западной европе.

Важной темой я считаю земельный вопрос. Должна быть гарантия, что украинская земля не будет никем отобрана, в какой бы то ни было форме, от граждан Украины. Этот вопрос будет решен только с помощью Социалистической Партии в парламенте.

Сейчас слава Богу Европейский Союз является мирным и прогрессивным политическим и экономическим образованием. Но кто знает что будет потом? Проблем там достаточно и с миграцией, и с ксенофобскими настроениями довольно значительной части населения. То же самое и с Российской Федерацией. Плюс к этому там есть реальная возможность установления автократического режима.

Поэтому я поддерживаю СПУ. А то, что говорят что Мороз кого-то предал это всё ерунда. Если он и предал Ющенко с Тимошенко мне от этого ни жарко ни холодно. Что на самом деле важно, то что он не предал своих избирателей, добившись моратория на продажу земли. А это всегда было основным пунктом в программе Социалистической Партии.

Исполнение предвыборных обещаний - вот на мой взгляд критерий порядочности и честности. Не каждая партия в Украине может сказать, что она выполнила предвыборные обещания.

Я считаю, что эти псевдовыборы закончатся диктатурой. И отнюдь не Ющенко. Возможно, прольется кровь.