Вважаю доцільним обговорити саме цю тему, бо наші опоненти галасують щодо їх насильницької українізації, а я в Одесі неспроможний придбати україномовний часопис... Коли запитую, то на мене дивляться, як на дурня. Моя донька закінчила державний університет, а син - ДАХП російською мовою, а ректор в університеті ж наш - Сминтина?? Так ми їх "українізуємо", чи вони нас продовжують русифікувати?!?!
Розумію цю дуже непросту справу так. Невеличка "українізація" справді має місце: деякі канали мовлення та телебачення частково стали україномовними, реклама, школи... Але, все ж таки переважно - на словах. Багато чого ще не зроблено, навіть ті самі часописи, про які Ви кажете... Справа в тому, що Одеса - дійсно багатонаціональне місто, мовою міжнаціонального спілкування в якому зараз є російська. Погано це, або добре - то інша справа. Так вже склалося. Взагалі, багато народів колишнього СРСР залишилось без рідної мови... Та що там мови - навіть без власної історії! "Агітпроп" надав людям іншу історію, іншу мову, які вони вже не в першому поколінні сприймають за свої рідні. Тож треба спочатку викликати в людей жагу до знання української мови та історії, а не ламати їх через коліно, бо будь-яке насилля викликає спротив.
audit_n: Тож треба спочатку викликати в людей жагу до знання української мови та історії, а не ламати їх через коліно, бо будь-яке насилля викликає спротив. Згодна. Але викликати жагу можна в тих, хто не упереджено ставиться до цього питання... А, на жаль, таких людей в Одесі не так багато - для більшості ж (принаймні, для половини так точно) слово "українське" - як червоний прапор для бика. І найменші спроби українізації такими м`якими методами, як українська мова на телебаченні, зміна програми вивчення історії у школах і т.п., сприймаються, як насильство...
Украинизация необходима, прежде всего, самим украинцам. СССР успел наплодить миллионы т.н. "русскоговорящих" украинцев. Я и сам такой. И только теперь появилась возможность украинскому народу вернуться к своим истокам, к своей культуре.
Audit n: Процес пішов, але що бачу: з 80-ти кан. каб. TV - 16 україномовні, з 12-ти УКХ р/с - лише 3-и і ще на 2-х передають погоду та новини українською. Викладання у ВУЗах Одеси 80-90% предметів ведеться російською. Не потрібно всіх через коліно, мова про те, щоб українець мав змогу читати рідною мовою. Саме це не дасть її забути. Я часто користуюсь Вапнярською електричкою. Помітив таку особливість: до Затишшя (інколи до Котовська) молодь розмовляє російською, а вже далі українською?! Любо-дорого чути... І це ж я помічав в роки юності. Дуже вже не хотілось молоді виглядати селянами. Розмовляючи російською, вони самі себе вважали міськими жителями... Коріння цього ще у часах польського панування. Тоді польська була ознакою причетності до шляхти... Раб у нас так глибоко сидить і ми його так соромимося, що відхрещуємося від нього з допомогою іншої мови. Доречі, я з 17 років учився у Росії, прослужив там 25 років, але не хотів забути мову дідів і незабув її...
Друже, підтримую. Та гадаю, що, як завжди, треба починати з себе та давати взірець для інших. Наприклад, я користуюсь українською версією цього форуму. Закликаю усіх українців теж зробити такі зміни у своєму профілі та у налаштуваннях перемикнути на українську мову. Требя почати з малого та просуватись до більш значущого. ))
Я твердо стою на шляху: зібрав колекцію українських грошей з 1917 року і по цей час, в сім'ї розмовляю тільки українською, в тролейбусах, автобусах, трамваях і магазинах - нею... Бачу у відповідь зухвалість, інколи зніяковілість і розгубленність (від несподіванки) наших затурканих селян, які в цих магазинах батраками працюють... Доречі, вони теж все частіще відповідають нею ж. А вже про те, що пишу вірші двома мовами, то й не кажу. Давно. От і Вам одного дописую. Написав його на тему патріотизма одному опоненту у відповідь на його пост. Читайте... Той патріот, хто між горами До правди свій торує шлях, Піднявсь наверх, ще не прийшов до тями, А там, навкруг, лиш прірви жах... Той патріот, хто не боїться Відкрити всім своїх думок, Хто каже недругам: "Не зліться, Все буде нашим, дайте строк... І буде нашою країна, І мова, й голоси діток, Держава буде - Україна! Не галасуйте, дайте строк..." Дуже вже не сваріть, пишу як можу. Краще щось робити, чим нічого...
Друже, дуже добре! Я так не вмію... )) На разі намагаюся розмовляти без помилок та русизмів. Вдома розмовляю двома мовами, а іноді трьома. Софт на компі намагаюся ставити україномовний. Усі броузери перевів на українську. ))
Бывалый, прекрасный стих!!!
Доречі, подібне вже було. Я мав підбірку документів 1924-1929 рр м. Одеси. І що ви думаєте - всі українською мовою... Як досягли цього? Елементарно, в період тієї "українізації" питання перебування на посаді жорстко пов'язали зі знанням мови. І все швидко налагодилося. Її вивчили і свої, і тогочасні росіяни та євреї... Нажаль, відсутність люстрації в 1992-1994 рр. призвела до того, що і в армії, і в громадянському суспільстві на високих посадах залишились ворожі до України люди, які заблокували введення мови тим, що більшість нею не володіє і не бажає володіти... Згадую уроки мови з присутністю 3-5 чоловік... Не було загрози втрати посади! Даремно потратили кошти і спаплюжили саму ідею... Зараз, оті ж самі керівники, що так і не вивчили мову і вороги держави, очолюють спротив: збирають підписи проти вивчення мови і за двомовність, проводять політичну тріскотню щодо захисту російської мови, яку буцім-то намагаються "знищити", тощо... Як кажуть: "Контра стала на ноги і об'єдналась..."
