Тема: 
А какая разница, от кого, если все равно незаконно)))))) Ни копейки рэкетирам!!!Сообщение от Rulyasik
| ||
А какая разница, от кого, если все равно незаконно)))))) Ни копейки рэкетирам!!!
Это вопрос к стати касающийся вас тоже,помните ЖКС Взовский в суде рассказывал про договор с ГЕРЦ,то есть без нашего ведома они дают данные,потом сами решают какую платежку отсылать,при чем в своих действиях никогда не ставят в известность потребителя.
Ничего не знаю пока ,сегодня заяву о расмотрении дела адвокат подал по идее завтра что-то ясно станет!Отпишусь!
Ссылки в подписи разрешены только официальным рекламодателям
А кто-то платит абонплату за домофон? Я лично не оплачиваю. И вообще что это за абонплата? И насколько она законна? Ведь никаких услуг эти фирмы не предоставляют. Договора нет. А деньги начисляют ежемесячно и больше чем за пользование лифтом.
Договора нет, следовательно, и домофона не должно быть. На основании чего к Вам предъявляют финансовые претензии?
Я плачу,так как они обслуживают(но дело сугубо ваше) у нас часто бывает дверь особенно зимой не закрывается полностью,они приходят и чинят а если никто платить не будет то дверь так и будет поломанной.Те кто не платит,им просто обязаны выдать ключ,но не будет у них в квартире трубки для открывания двери.
Оставить без рассмотрения
http://5nizza.kharkov.ua/2009/12/24/...D%D0%B8%D1%8F/
В 2009 почти все дела такого рода решались не в пользу ЖКСов, сегодня письма высших инстанций не в корне, но сильно поменяли ситуацию по поводу исков такого рода. О пенсиях я уже не говорю... Ну а о прецедентном праве разговора как не было, так и нет.
У мне вчера пришла от ГЕРЦа. Странное творится.
А как без договора Вам его провели ?
Если нет в квартире устройства (трубки домофон )то вы не платите ,если есть ,то каждый месяц платится абон-плата от 7-до 8 гр.Но это все указанно в договоре ,которые заключаются каждый год.
" Только тогда, когда любим мы, можем называться людьми"
Бедные ЖЕКИ работают себе в убыток оказывается
Котовского. Тоже от ЖКС. Но и в ГЕРЦе сегодня появилась квиташка...
Проводят всему дому. Я заплатил за его установку. Но никаких договоров на какое-то мнимое обслуживание я не заключал. А абонплата это чистой воды поборы без каких либо оснований. Что они предоставляют? какую услугу? Чему там ломаться? Магниту на двери? Если оборудование я купил и за установку заплатил. А если что-то сломается я вызову мастера и оплачу ремонт. Это все равно, что платить абонплату за стиральную машину. Чушь.
Ну в принципе вы где то правы,но идет обслуживание как бы трубки,если вы ей пользуетесь то платите а если нет,то вам ее отключают и вы будете открывать дверь знакомым и родственникам вручную,спускаться.
Что значит отключат,она что подключена к городской домофонной сети.За электричество вы же всеравно платите в итоге.
Ссылки в подписи разрешены только официальным рекламодателям
Подключена она к двери на вашей парадной. От этой двери ее и отключат. Опыт есть.
С какого перепугу? Все установленное оборудование включая дверь, трубки, проводку и системные блоки после установки принадлежит заказчику. Я как собственник сам все включу обратно и никто мне не может этого запретить. А также напомнить им несколько пунктов из разных законов. ст.369, 382 Гражданского кодекса Украины. Также при этом нарушаются ст.33, 68 Конституции Украины (право на свободу выбора, свободу передвижения), ст.19, 21 Закона Украины «О защите прав потребителей» (навязывание, принуждение продавцом приобретать товары и услуги ненужные ему), ст.9 Жилищного кодекса Украины (никто не может быть ограничен в праве пользования жилым помещением), ст.189 Уголовного кодекса Украины (вымогательство).
Та подождите Вы .Договор должен быть в любом случае ,так как без договора в квартиру трубку не провели бы.Выясните у старшей по подъезду ,может она от Вашего имени подписалась.Просто у нас в подъезде так делали. Если это так ,то у Вас могут быть проблемы.Трубка стоит ,вы не платите и делаете вид ,что ничего не происходит,значит Вы не законно подключились и пользуетесь системой .В договоре четко написано "Цена договора и порядок оплаты"
Так что вы с этим разберитесь ,а то Вас к Уголовной ответственности могут привлечь или заставят в судебном порядке штраф заплатить. Вот договор можете почитать и подумать.
Последний раз редактировалось etoill; 12.04.2013 в 10:21.
" Только тогда, когда любим мы, можем называться людьми"
не включите ,так как этот щит Вы просто физически не откроете ,его придется ломать ,а если сломаете то это уже порча имущества.Я как собственник сам все включу обратно и никто мне не может этого запретить.
" Только тогда, когда любим мы, можем называться людьми"
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs....9?OpenDocument
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяву приватного підприємства «Жилтранс» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року в справі за позовом приватного підприємства «Жилтранс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року приватне підприємство «Жилтранс» (далі - ПП «Жилтранс») звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на їх балансі та обслуговуванні, однак експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вона не сплачує, у зв’язку з чим за період з травня 2007 року по листопад 2009 року виникла заборгованість.
Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивач просив зобов’язати відповідачку укласти з ним договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та стягнути з неї заборгованість в сумі 2 339 грн 98 коп.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року позовні вимоги задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Жилтранс» заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 3 126 грн 16 коп.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року рішення Суворовського районного суд м. Херсона від 10 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Жилтранс» відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року відмовлено ПП «Жилтранс» у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).
У поданій до Верховного Суду України 27 листопада 2012 року заяві ПП «Жилтранс» просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року, залишивши без змін рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статті 68 Житлового кодексу України (далі – ЖК України), пункту 6 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
На підтвердження своїх доводів ПП «Жилтранс» наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2011 року, 5 квітня та 10 червня 2012 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 14 січня 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі та обслуговуванні ПП «Жилтранс», експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вона не сплачує.
Задовольняючи позовні вимоги ПП «Жилтранс», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка, як власник вказаної квартири, користується наданими послугами, але не сплачує їх, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку. Відсутність між сторонами договірних відносин суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала часткове надання позивачем комунальних послуг, за які вона готова сплатити.
Скасовуючи рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року та ухвалюючи нове рішення, з яким погодився суд касаційної інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ПП «Жилтранс» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримала якісні послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, а також того, що вартість послуг є економічно обґрунтованою та відповідає тарифам, що сформовані відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560, що діяв до 9 червня 2009 року, а також порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, що набрала чинності з 9 червня 2009 року.
Разом із тим у наданій для порівняння ПП «Жилтранс» ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ПП «Жилтранс» до ОСОБА_ 2 про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку суд касаційної інстанції погодився з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги ПП «Жилтранс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до статті 68 ЖК України, статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 та зазначив, що між сторонами існують фактичні договірні відносини по наданню комунальних послуг. Оскільки такі послуги надавались ПП «Жилтранс» своєчасно і в повному обсязі, тому споживач зобов'язаний їх оплачувати.
У іншій справі, що виникла з подібних правовідносин – стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, суд касаційної інстанції своєю ухвалою від 19 червня 2012 року погодився з рішенням апеляційного суду, який дійшов висновку, що фактичне надання споживачу відповідних послуг свідчить про існування між сторонами фактичних договірних відносин, що є підставою для стягнення боргу по оплаті отриманих комунальних послуг на підставі пунктів 7, 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.
В ухвалі від 5 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодилась з висновками суду про те, щодо стягнення заборгованості за надані комунальні послуги та нарахування проведено відповідно до обсягу наданих послуг, затверджених рішеннями виконкому Херсонської міської ради від 16 вересня 2008 року № 486 та правильно застосовані положення статті 68 ЖК України, пункту 6 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов’язком виконавця – є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
У справі, яка переглядається, виник спір з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій та правильності її нарахування.
При розгляді справи судами було встановлено, що відповідачка, як власник квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх. Сама ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала часткове надання позивачем комунальних послуг, за які вона готова сплатити.
Проте суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов’язання.
Також не ґрунтується на законі й висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірним рішення виконкому міської ради про зміну тарифів, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву приватного підприємства «Жилтранс» задовольнити частково.
Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді : Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Ю.Л. Сенін
Правова позиція, висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-6ц13
Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов’язком виконавця – є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
У справі, яке переглядається, виник спір з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій та правильності її нарахування.
При розгляді справи судами було встановлено, що відповідачка, як власник квартири, користується наданими позивачем послугами, але не сплачує їх, у судовому засіданні вона визнала часткове надання позивачем комунальних послуг, за які вона готова сплатити.
Проте суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов’язання.
Також не ґрунтується на законі й висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що постановою суду визнано неправомірним рішення виконкому міської ради про зміну тарифів, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду.
Ваши права
Ответить с цитированием
Социальные закладки