Скринька (глек) Пандори

[sun_marine]

Вікіпедія
Скринька Пандори — міфічна скринька (насправді — глек-піфос) з давньогрецької міфології.
Згідно з давньогрецькою міфологією, Пандора (дружина Епіметея, молодшого брата Прометея) дізналася від свого чоловіка, що в їхній оселі є скринька, яку в жодному разі не можна відчиняти. Якщо порушити заборону, то на увесь світ і всіх його мешканців чекають незліченні біди. Улігши цікавості, вона все ж таки зняла накривку скриньки — і на людей як стій упали всілякі лиха. І коли Пандора її зачинила, то на її дні, з волі Зевса, залишилася лише надія.
Вираз «скринька Пандори» — один із прикладів зіпсованого телефону. Грецький глек-піфос (грец. pithos) був помилково перекладений Еразмом Ротердамським як «скринька» (лат. pyxis)[1] і в такій формі усталився у більшості мов світу.

*

Немає одностайної думки чому надія залишилась в скриньці/глеку з волі Зевса. Тобто, не дозволено мати надію? Адже, Пандора випустила заборонені речі. Або навпаки, якщо вже Пандора відкрила посудину, але надію не випустила, то єдине що залишається-сподіватись? Все ж таки це було придане.

---------- Сообщение добавлено 29.09.2023 в 04:25 ----------


Contra spem spero!
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

---------- Сообщение добавлено 29.09.2023 в 04:31 ----------

Щоб співати пісні скрізь сльози потрібен особливий стан, я так думаю. Стан, коли немає страху смерті. Стан, при якому зливаєшся з життям, таким, як воно є. Інакше буде когнітивний дисонанс, істерика.
Так само потрібно вміти підставити іншу щоку, і не виглядати при цьому жертвою.

[sun_marine]

Я думаю, що не потрібно надіятись. Надія віднімає сили, віднімає увагу від того, що є зараз. І якщо згадати Бхагавад Гіту і слова Крішни виконувати обов'язок, але не прив'язуватись до плодів діяльності, то надія-це як раз прив'язка до плодів діяльності.

[Seth@]

В ящике Пандоры были наказания для людей (Прометей довыпендривался). Надежда одно из наказаний, наравне с войной, голодом и т.д.

[sun_marine]

Є різні версії цього міфу. Одна говорить, що ця "скринька" вже була в домі Епіметея, інша-що це було придане Пандори. Покарання -це сама Пандора, її цікавість, і за те, що вона не послухала, і все ж таки відчинила скриньку, ці феномени розглядаються як покарання. Не відкривай скриньку-не буде "покарання". І це були заборонені речі, а не покарання.

[sun_marine]

Я помилялась. Надіятись потрібно. Надія це віра.