Тема: 
Замки Галичины
Замки «Золотої підкови»
Олесько-Підгірці-Золочів,
Унів-Свірж-Старе Село-Звенигород
Це дуже популярний маршрут середньовічними фортецями та замками, які неначе підковою оперезують Львів. Мандрівка по цьому маршруту дає загальне уявлення про різнотипні обороні споруди, які будували наші предки від найдавніших часів. Маршрут зручно розбивається на половину і за день можна виконати окрему його частину або, за Вашим бажанням, навіть маршрут повністю як за один (у теплу пору року), так і за два дні. Напрямки руху по маршруту також можна змінювати.
Починається екскурсія з відвідання найдревнішого зі збережених на Львівщині ще з давньоруських часів Олеського замку, який першим в Україні став замком-музеєм. Власне тут знімалось дуже багато сцен з історичних фільмів, бо ж його інтер'єр - це вже готова декорація.
Далі - у Підгірці, де на замовлення коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського французькі архітектори Андре дель Аква та Гійом де Боплан побудували палацовий комплекс дивовижної краси. Він вважався одним з найкращих у цілій Європі. Пам'ятаєте, куди д’Артаньян привозив підвіски? Саме Підгорецький замок був вибраний на роль Лувра у фільмі про трьох мушкетерів. Тут часто проходили урочисті прийоми, бали, паради. Щоб відпочивати і розважатися сюди приїжджали лицарі після битв. Не раз бували у палаці європейські монархи. Кажуть, саме Підгірці надихнули московського царя Петра І на створення Петергофа. Треба спдіватися, що після реставрації Підгорецький палац знову перетвориться на справжню мекку для любителів старовини.
У Підгірцях оглядаємо не лише чудовий палац 17 ст., але й значно древніший Благовіщенський монастир (1180 р.) з печерними церквами, розташований на території давньослов'янського міста Пліснеська (7-13 ст.). З цим містом пов‘язано багато легенд і переказів. Власне у Пліснеську, передає один, народилася бабуся св. Володимира Великого - св. княгиня Ольга. В іншому розповідається про славну княжну Олену, дочку Белзького князя Олександра Всеволодовича, яка заснувала Благовіщенський монастир поряд з джерелом цілющої води. А вода дійсно чудодійна, особливо допомагає тим, у кого хвора щитовидна залоза. Тому не забудьте прихопити порожні пляшечки! Сама княжна Олена загинула героїчною смертю під час нападу половецької орди, керуючи обороною міста. Місце загибелі відважної княжни й досі називають “Оленениним парком”. У монастирі зберігається чудотворна ікона Божої Матері Підгорецької.
Далі наш шлях пролягає до давнього міста Золочева. На часі влаштувати обід в рицарському стилі у самому замку. Вартість комплексного обіду з трьох страв у затишному ресторані складатиме 25 - 40 грн. на особу. Замок у Золочеві являє собою справжню фортецю 17 ст., побудовану за голандською системою: високі земляні вали, укріплені зовні кам'яною стіною. Тому штурмувати його було дуже складно. На сьогодні у замку відкрито для огляду королівський та китайський палаци. Багато цікавих експонатів у музеях замку. Варто відзначити, наприклад, копію корони короля Данила Галицького. А праворуч від входу в замок лежать великі камені з викарбуваними готичними літерами. Кажуть, що вони були виготовлені орденом тамплієрів, бо в неподалік розташованому місці колись був їхній лицарський замок. Також у королівському палаці можна оглянути одяг лицарів, у тому числі й ордену тамплієрів. Якщо королівські зали – це душа замку, то китайський палац, безумовно, серце. Подібних палаців у Європі налічується лише три: під Берліном - у Сан-Сусі, під Петербургом - у Ломоносово та під Львовом - у Золочеві. Вхід до цього палацу суворо по годинах, тому, щоб поглянути, як виглядає подих Сходу на Галичині, треба заздалегідь потурбуватись про квитки. У Золочеві за бажанням можна зупинитись на ніч у затишному готелі Закуток, виконаному в національному українському стилі, або продовжити свій шлях далі.
Частина друга: Унів-Свірж-Старе Село-Звенигород
Після Золочева повертаємось просто у Львів або ж, за бажанням та наявністю часу, продовжуємо маршрут далі до найбільшого в Галичині Унівського монастиря Успіння Божої Матері (14 ст.), давньої резденції Митрополита Галицького. Спочатку православний, а з 18 ст.-греко-католицький, він після Києво-Печерської лаври історчно був другим друкарським осередком серед монастирів на теренах України. Власне тут преподобний Йов Княгиницький, повернувшись з Афону, вперше впроваджує чернечий устав св. Василія Великого. Особливо вражає тут, у глухому галицькому закутку, багатомовність присутніх. Можна навіть зустріти людей із різним кольором шкіри. Простують до монастиря-фортеці люди з усього світу і знаходять те, що шукають. В Уневі є і святині, і легенди, періоди злетів і сумних часів, мальовничість природи та неповторність архітектури, а з-під вівтаря Успенської церкви витікає цілюще джерело. Головна ж святиня монастиря - це чудотворна ікона Унівської Божої Матері.
Дуже мальовничою місцевістю, яка нагадує Карпати в мініатюрі, прямуємо до Свіржа, відомого свїм замком (1482 р.) з популярних кінострічок про героїв меча та кинжалу. Поряд з фортецею до нашого часу дійшли ще обронна вежа (13 ст.), замковий костел (1561 р.), попередник якого заснований ще в 15 ст. та парк. Замок має два подвір‘я: житлове та господарське. До житлового двору через в‘їздну вежу веде мурований міст, перекинутий через рів. Хоча подвір‘я з‘єднані між собою сходами, господарське має також окремий в‘їзд. Замок виглядає дуже гарно, але потрапити туди всередину, як і в Підгорецький замок, вдається не завжди, оскільки замок знаходиться у концесії і територія охороняється. Тому все залежить від настрою охоронця.
Продовжуючи шлях до Львова повертаємо у Старе Село, де оглянемо зразок середньовічної фортифікацї - вражаючу фортецю, яка вважається одним з найбільших замків в Україні і займає площу близько 2 га. Через Старе Село колись проходив Волоській шлях, тому в 1448 р. тут був споруджений спочатку дерев'яний замок, а між 1584 і 1589 рр. зведено уже кам'яні стіни. Остаточно завершено будівництво фортеці було лише у 1654 р.
Намилувавшись величчю давніх фортифікаційних споруд вирушаємо до Звенигорода – колишньої давньоруської столиці, розташованої в долині ріки Білки, притоки Західного Бугу. У давнину, а перша письмова згадка датується 1087 роком, це було могутнє місто, яке відігравало значну роль у політичному житті західних земель Київської Русі. Але у 1241 р. хан Батий зруйнував його. До сьогодні археологи знаходять порубані скелети, пробиті черепи княжих воїнів, їхніх коней, рештки зброї, шоломів, щитів... Але найцінніша знахідка – це кам’яна церква 13 ст. Під час екскурсії ми відвідаємо історичний музей, оглянемо залишки оборонних споруд, дорогу 12 ст. та пам'ятники Звенигорода.
Ответить с цитированием
Сообщение от NadinOdessa
хотя способ таки есть
Щорічно монастир обіцяв виплачувати архітектору 864 злотих. Гофман майстерно використав скелясті тераси, що підіймалися вгору. Їх наростаючий ритм підкреслює ажурний силует собору. В стелях бокових коридорів храму зроблено круглі отвори, через які можна побачити три яруси хорів. Такий архітектурний прийом творить в інтер‘єрі фантастичну гру світла та тіней. 
Социальные закладки