Перший пішов. Чекаємо на наступного…

[Микола Дніпрянський]

Указом Президента з посади Головнокомандувача ЗСУ звільнений генерал Залужний. Ми всі повинні бути дуже вдячними йому за ту роботу, яку він вів на цій посаді, особливо у дуже важкі місяці 2022 р. Тоді ми вистояли, за це йому – наша найвеличніша шана і подяка.
Але після визволення Херсона жодна з наступальних операцій ЗСУ не принесла успіху. І або було треба з цим зміритися, що так і буде далі, або треба шукати нові підходи та проводити кадрові зміни. При цьому слід розуміти, що вони не гарантують покращення, а тільки дають шанс на нього.
На жаль, в певних колах ця подія викликала справжню істерію, на кшталт того, що «Є Залужний – є ЗСУ, не буде Залужного – не буде ЗСУ». Хоч це і ображає інших солдатів, офіцерів, генералів, які мужньо б’ються на фронті, і які всі разом і є ЗСУ.
Нікуди правди подіти: всі наступальні операції у 2023 р. не принесли позитивного результату. І відповідальний за це саме Головнокомандувач ЗСУ. Не прикрашають його діяльність також безвідповідальні «ігри» його помічників з гранатами («Скажи мені, хто твій помічник…»), те, що він під час війни або замість своєї прямої роботи займався науковою, або просто отримав диплом науковця «в подарунок» від «ківаловців» (навіть тема цієї «наукової» роботи у галузі юриспруденції є таємною, за чим зазвичай приховується повна відсутність наукових результатів), і те, що, не досягнувши успіхів на фронті, він відзначився успішною агітацією за перейменування проспектів у Києві.
Однак вже з великої любові до нього юрба волає: «Хай Залужний буде Президентом!», при цьому не знаючи ані його політичних поглядів, ані програми для цієї посади.
Так само, як вони свого часу полюбили і Порошенка, і Зеленського. Ну що тут скажеш, «Любов зла…».
Це щось у нас традиційно хворобливе: Кучма був поганим Прем’єром – народ після цього полюбив його і обрав Президентом, Ющенко провалився на посаді Голови Національного банку – народ полюбив його і обрав Президентом.
А щодо того, як генералів обирають Президентами у США, то спочатку у 1865 р. була виграна війна, а у 1868 р. генерала Гранта обрали Президентом, спочатку у 1945 р. була виграна війна, а потім вже у 1952 р. генерала Ейзенхауера обрали Президентом.
Не викликає розуміння і бажання колишнього Головнокомандуючого перейти на викладацьку роботу. Це на посаду бухгалтера у тиловій частині претендують до 500 осіб, а на фронті під час боїв не вистачає всього, включаючи і кваліфікованих генералів. При бажанні можна підшукати у армії і бойову роботу.
Але ж основна проблема не в посадах окремих генералів. Армія лише частина країни, що воює, і потрібний результат у війні може дати лише вся держава, включаючи, насамперед, весь державний апарат, починаючи з його високопосадовців. А вони, працюючи, як вже звикли, в режимі дурості та саботажу, забезпечити переможний результат ніяк не можуть.
І якщо після звільнення з посади Залужного у найближчий час з своєї посади не піде ще хтось інший, за межами ЗСУ, то таке звільнення не мало ніякого сенсу.
Або Зеленський (який за 2 роки війни показав, що він, як Верховний Головнокомандувач, війну виграти не може).
Або Шмигаль (який, незважаючи на війну, продовжує довоєнну політику грабунку державою народу на користь олігархії).
Або Умєров (який взагалі не на своєму місці, бо нічого не тямить в питаннях оборони).
Чекаємо…